Якщо ви не можете уявити своє життя без шоколаду, то ви щасливчик, що не народилися раніше 16 століття. До того часу шоколад існував лише в Мезоамериці і зовсім не в такій формі, яку ми знаємо. Ще з 1900 року до нашої ери люди в тому регіоні навчилися готувати боби місцевого дерева какао.

Найдавніші записи розповідають нам, що боби мололи та змішували із кукурудзяним борошном та перцем чилі, щоб створити напій – не горнятко розслаблюючого гарячого какао, а гіркий концентрат з пінкою, що бадьорив.

І якщо ви думали, що ми робимо забагато шуму навколо шоколаду, то мезоамериканці нас в цьому перевершили.

Вони вірили, що какао було їжею богів, подарованою людям крилатим змієподібним божеством, якого майя називали Кукулькан, а ацтеки – Кетцалькоатль.

Ацтеки використовували какао-боби як валюту, пили шоколад на королівських бенкетах, ними нагороджували солдатів за успіх у битві, та використовували у ритуалах.

Перша зустріч заокеанського гостя із шоколадом відбулася у 1519 році, коли Ернан Кортес відвідував королівський двір Монтесуми в Теночтітлані.

У записах заступника Кортеса зазначено, що король наказав винести 50 глечиків напою та налити його в золоті чаші.

Коли колоністи повернулись із вантажем дивних нових бобів, місіонери описали місцеві звичаї як розпусні, що й дало бобам репутацію афродизіаку.

Спершу гіркий смак шоколаду зробив його придатним для лікування нездужань, таких як розлади шлунку, але підсолоджування його медом, цукром чи ваніллю швидко зробило шоколад популярними ласощами при іспанському дворі.

А невдовзі у кожному домі аристократів був спеціальний посуд для шоколаду.

Приготувати модний напій у великій кількості було складно, і це займало багато часу.

Це спонукало до використання плантацій та праці ввезених рабів на Карибському узбережжі та островах біля узбережжя Африки.

Світ шоколаду назавжди змінився у 1828 році, коли Конрад ван Гутен з Амстердама запровадив прес для какао.

Винахід ван Гутена міг відділяти природний жир з какао, або ж какао-олію.

Після цього залишався порошок, з якого можна було зробити напій, або ж знову з’єднати його із какао-олією, щоб створити твердий шоколад, з яким ми знайомі. Невдовзі після того швейцарський шоколатьє Даніель Пітер додав сухе молоко до суміші, і таким чином винайшов молочний шоколад.

До початку 20 століття шоколад перестав бути привілеєм еліти, а став доступними ласощами.

Щоб задовольнити величезний попит, треба було збільшити обсяги вирощування какао, яке може рости лише біля екватора.

Нині виробництво какао перенесли до Західної Африки, і станом на 2015 рік Кот-д’Івуар виробляє дві п’ятих всього какао світу. Та, незважаючи на розвиток індустрії, не обійшлося без порушення прав людини: багато плантацій у Західній Африці ще використовують працю дітей. 

Загалом сьогодні шоколад міцно вкорінився в нашому житті.

Завдяки тому, що з колоніальних часів його асоціюють з корінними культурами, в поєднанні із силою реклами, шоколад зберігає ауру чогось чуттєвого, декадентського та забороненого. І – історію, цікаву і часом жорстку. Згадайте це, розгортаючи чергову плитку шоколаду, і смакуючи солодке.

Автор Аріна Біленко