Про Тараса Шевченка сказано й написано багато, але все одно це дещиця,
адже його геніальність і талант за своєю природою невичерпні.

Головне ж, що він міг заглянути далеко вперед і багато в чому нас
попереджав. Зокрема, щодо орків.

За іронією долі, він відбував своє заслання в Орській фортеці. Ось про це
наша історія.

“Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї
душу погублю!” – так писав Тарас Шевченко, перебуваючи в 1847 – 1848
роках на засланні в Орській фортеці.

Цю фортецю колись вибудувала ненажерлива імперія у гирлі ріки Ор в 30-х
роках 18 століття для просування на схід.

Фортеця, як, власне, і все в орків, перебувала в жалюгідному стані і
прославилась тим, що в ній вовки коней поїли.

Але там панували жорстокість, нахабство та приниження – фактично все те,
на чому трималась і тримається нинішня московитська імперія.

А ще вона була місцем, куди висилали усіх «інакомислящіх», серед яких,
звісно ж, був і Тарас Шевченко.

Тарасові Григоровичу категорично забороняли там писати й малювати. Він
мав бути рядовим третьої роти п’ятого батальйону. Ага, якраз! Тарас
Шевченко перш за все був українцем. Тож у цій фортеці він крадькома пише
й малює, активно заповнюючи свої «захалявні книжечки». Серед відомих
його творів цього періоду – поеми «Чернець», «Варнак», «Княжна».

“Ох діти! Діти! Діти! Велика Божа благодать!”, – написав великий поет у цій
фортеці в своїй поемі «Княжна» такі важливі для людства й життя слова, але
несуттєві для сусідів-некрофілів.

А ще в поемі «Варнак» зазначив: “А я вже думав одружитись, і веселитися, і
жить, людей і Господа хвалить…”

Усі ми цього хотіли, наш нескорений Тарасе, на своїй рідній землі. Але
прийшли орки й заважають нашій мрії.

А той, хто нищить українські мрії, назавжди позбувається всяких мрій. Так сталося і з великим російським десантним кораблем «Орськ» (згідно з іншими даними – “Саратов”), який 24 березня 2022 року стрімко злетів у повітря.

Але це ще не все. Події довкола Орська продовжують крутитись.

На початку квітня 2024 року в Орську прорвало дамбу, затопивши тисячі будинків на лівому березі міста та спричинивши евакуацію жителів. Але й це ще не все. Наступного дня внаслідок повені трапився ще один прорив дамби — вже на правому березі.

Орськ, у якому тримали колись ув’язненого Тараса, нагадує у цій війні якусь показову та символічну історію.

Автор Надія Мигунець