Наприкінці 1989 року Роман Гнатишин покликав усю свою велику українську родину на сніданок, щоб повідомити важливу новину. А 29 січня 1990 року склав присягу генерал-губернатора Канади згідно з королівським наказом королеви Єлизавети ІІ. І увійшов в історію цієї країни не лише завдяки своїм корисним справам, а й надзвичайному почуттю гумору.

Рей (Роман) Гнатишин, який народився цими березневими днями далекого 1934 року й чий батько з родиною приїхав колись шукати щастя з України до Канади, став 24-м генерал-губернатором Канади. Створивши таким чином прецедент, адже ще ніколи до цього українці не досягали тут таких політичних вершин. Та й не лише в цій країні.

Роман народився 16 березня 1934 року в Саскатуні, провінція Саскачеван, у родині Хелен та Джона (Івана) Гнатишиних. До його родини цілком можна було б вжити означник «перші». Його батько Іван покинув колись мальовничий берег річки Черемош неподалік Чернівців і подався разом зі своїми батьками за океан шукати кращої долі. І знайшов – став першим канадським сенатором українського походження. Його син Роман пішов ще далі – став першим генерал-губернатором від української діаспори. І на кленовому листку – символі Канади – побільшало жовто-блакитних відтінків.
Кар’єра Рея була досить успішною, як і могло бути в кмітливого та цілеспрямованого українського хлопця.

Після державної школи Вікторії він навчався в Університеті Саскачевану, де отримав ступінь бакалавра мистецтв, а згодом – диплом юриста. Займався юридичною практикою та працював на уряд, викладав також у Саскачеванському університеті. У юності служив і в Королівських повітряних силах.

Далі він захоплюється політикою, хоч і давно вже за нею спостерігає. Його батько ще з юності дружив з майбутнім прем’єр-міністром Джоном Діфенбейкером (до речі, великим симпатиком української громади), тож він змалечку бачив політичну кухню на власні очі.

Політичну кар’єру Рей, як і його батько, розпочинає з Прогресивно-консервативної партії Канади. Впродовж 14 років – член парламенту Канади та урядовець. Очолював ряд міністерств: Міністерство науки й технології, енергетики, міністерство юстиції та був генеральним прокурором Канади (1986-1988).

Піком його кар’єри стало призначення генерал-губернатором: Рей Гнатишин став другою особою в Канаді після її Величності Королеви Великої Британії і лишався на цій посаді до 1995 року.

Ден Тернер, репортер, про нього сказав: «Помістіть Рея в кімнату, і незабаром він буде оточений людьми, що сміються».

У пресі, поза протоколом, його називали стендап-коміком: він говорив легко й доброзичливо, але при цьому важко інколи було зрозуміти, про що.

Викликало щире захоплення і його вміння приборкувати опозицію та вміння співпрацювати з усіма. При цьому він відзначався шаленою працездатністю: працював від світанку до опівночі.

Людяність – ще одна примітна його риса.

Коли ще влада у світі відгороджувалась парканами від свого населення, Рей зламав цю традицію. Він відчинив ворота своєї резиденції у прямому й переносному сенсі для відвідувачів і започаткував тут туристичні відвідування та музичні фестивалі. Канадійці були в захваті.

Він кинув виклик усталеним правилам навіть манерою одягатись. Коли інші вбиралися в костюми та пальто, він віддавав перевагу демократичній замшевій куртці.
І загалом його називали одним із головних хитрунів: швидкий, дотепний, він як ніхто вмів прикрасити свій «удар» щирою усмішкою чи неповторним виразом удаваного жаху. На всіх його посадах його дуже любили співробітники й були йому відданими.
Часи його генерал-губернаторства високо оцінювались. Наприклад, Губерт Баух з Montreal Gazette писав: «Знати Рея Гнатишина на всі сто – це вважати його князем серед людей. Розумний, привітний, щедрий, із добрим гумором, анітрохи не самовдоволений. Колишні колеги з обох сторін Палати громад незмінно використовують такі терміни, щоб описати його людські якості».

Обіймаючи високу посаду, Рей-Роман відвідав і свою історичну Батьківщину – Україну. На початку 90-х земля його предків відчайдушно виривалася з цупхих обіймів російської імперії, намагаючись знайти своє місце у світі. Як колись і його батьки, і як, власне, він. Може, саме про це він тоді думав, коли дихав свіжим повітрям на крутому березі українського Черемоша.

18 грудня 2002  життєва історія Романа-Рея обірвалася. Але насправді продовжує жити. Бо надто яскрава. Надто амбіційна. І успішна.

Автор Тетяна Пивовар

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $