Коли Париж вночі засинає – Ейфелева вежа не спить. Вона, сяючи вогнями,
ніби продовжує розповідати світові паризьку історію. Ейфелева вежа –
величезна частина цієї історії в буквальному і в переносному сенсі. Важко тепер їх уявити окремо.

Але так було не завжди.

Історія Ейфелевої вежі ропочалася весняного вітряного дня 31 березня 1889 року. Її відкриття було приурочене до Всесвітнього Паризької виставки, яка відбувалася цього року з травня по жовтень і виманила до себе людей з різних куточків світу. Новина про вежу розліталася паризькими вулицями, ніби свіжоспечені запашні круасани.

І хоч на виставці експонуватиметься найбільший у світі імператорський
діамант, насправді її найяскравішим діамантом стане Ейфелева вежа. Висока,
громіздка, жовто-коричневого кольору, незвичної форми, вона в багатьох
тогочасних парижан викликала когнітивний дисонанс. «Чорна фабрична
труба», «трагічний вуличний ліхтар», «скелет дзвіниці», – це чи не
найпристойніші визначення, які давали їй розпещені вишуканою вуличною
архітектурою французи ще на етапі будівництва. Дійшло навіть до того, що
50 відомих французьких митців опублікували проти неї в пресі лист протесту
(серед них, наприклад, Гі де Мопассан та Александр Дюма-син).

Але творець вежі – Александр Гюстав Ейфель – терпляче пояснював пресі:
«Чому така дивна форма? Вітрові навантаження. Я вважаю, що викривлення
чотирьох зовнішніх країв монумента продиктовано і математичними
розрахунками, і естетичними міркуваннями».

Гюстав Ейфель (насправді його прізвище Бенікгаузен, його родина змінила
своє німецьке прізвище на звичніше для французів) довго йшов до вежі імені себе.

Захопившись металоконструкціями, він заснував неподалік Парижа власний завод, з якого й розпочалося його бурхливе конструкторське життя. Віадуки, мости, банки, казино, маяки, навіть аеродинамічні лабораторії – все це він розробляв і зводив. І в нього дуже добре виходило, тож замовлення сипалися одне за одним, а вулиці французьких міст змінювались, ніби гардероб вишуканої мадам.

До речі, цікавий факт: мало хто знає, але в Україні також є його робота. Це –
маяк на острові Джарилгач на Херсонщині, металевий каркас якого привезли сюди від нього з Парижа.

Серед найвідоміших робіт Ейфеля, окрім вежі, магазин «Про бон марші» в
Парижі, скляні куполи пасажів якого потім за звичкою «злямзили» росіяни,
будуючи свій ЦУМ.

Статуя Свободи у Нью-Йорку – теж його рук справа: він зробив для неї
сталевий каркас.

Гюстава Ейфеля називали «Magicien du Fer» ( Коваль-чарівник).
А він називав свою вежу «Тour de 300 mеtres» («300-метрова вежа).

У народі ж до неї приклеїлась назва «Залізна мадам».

І, мабуть, немає тепер у світі популярнішого й інстаграмнішого місця за Ейфелеву вежу. Бо у ній є все, що цьому світові потрібно – творчість,
дивовижа, майстерність, талант, і вміння за себе постояти, коли потрібно.
Отак і стоїть, і стоятиме.

Автор Надія Мигунець

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $