У квітні 2022 року весь прогресивний світ заспівав українську пісню «Ой у лузі червона калина», яку напередодні виконали український вокаліст та музикант Андрій Хливнюк з легендарним Pink Floyd.

І без того популярний Андрій Хливнюк став ще більш популярним.
Досі багато хто знав Андрія Хливнюка лише як соліста гурту «Бумбокс», або як автора пісні «Вахтерам». Але його історія життя набагато цікавіша. Хто б
подумав, що за фахом він графічний дизайнер і закінчив бізнес – школу з цієї спеціальності. Але зараз він тільки іноді малює ручкою й олівцем, а основною його справою стали його неймовірні талановиті пісні.

44-річний музикант народився і ріс у Черкасах. Про своє шкільне навчання він згадував в інтерв’ю так: «У 9-му класі в мене були одні двійки. Тобі раптом кажуть, що ти аутсайдер, ти не такий, як ми, ти другий сорт. Тобі здається,
що це кінець світу, ти ладен захворіти й померти. А тепер у цій школі висить
мій портрет. Твій особистий результат говорить краще за тебе. Головне — не
зупинятися». Неможливо не погодитися з такою думкою, адже ніколи не знаєш, як повернеться життя, тому байдуже, що вам говорять, головне – вірити в себе і
свою справу та невтомно працювати.

Ще Андрій хотів бути військовим перекладачем. Для цього вступив до
Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, але в процесі навчання перекладачем ставати передумав: згадав, що з дитинства любив музику – закінчив, між іншим, музичну школу за класом акордеону, а паралельно захопився ще й вокалом.

Коли в інституті стало нудно, музика нагадала про себе: він заснував гурт
«Мандариновий рай», який 2001 року переміг на фестивалі «Перлини сезону», а далі його дорога пролягла в столицю.

У Києві Андрій повністю захопився саме музикою і вже наближався час до
створення популярного нині гурту «Бумбокс». Перший їхній альбом, який
складався з 11 пісень, було написано за 19 годин, що свідчить про неймовірну
працездатність та жагу до творчості як співака, так і групи.

Ось як він трактує свій хіт «Вахтерам»: «У тексті пісні згадується чіуауа. Це
ще й назва району, де проходять одні з найжорстокіших нарковійн. Метафора
між плюшками та «чіуауа» у тому, що стосунки часто бувають войовничими,
коли ейфорія та пристрасть змінюються ненавистю. При цьому головне
випробування для двох закоханих – байдужість. Ця композиція про прихильність до коханої людини та про неприйняття байдужості до себе». Як і в усіх талановитих людей, Андрій має своє бачення, яке він передає у
своїх піснях.

Співак та композитор досить критично ставиться до популярності: «Я отримую
занадто багато позитиву — набагато більше, ніж заслуговую. Мені, звичайно, приємно, але й ніяково водночас. Найбільше падіння було, коли мені ненадовго
здалося, що я популярний артист. Популярність – це картопля по-домашньому, з цибулею, але не на салі, а на маслі. Це важливо: смак інший виходить зовсім».

Він не сприймає корисливо свою аудиторію. Як би це смішно не звучало, але, за словами співака, найбільші гроші у житті йому дала зовсім не артистична
діяльність, а пивна етикетка: «Я пам’ятаю чітко, коли заробив справді багато грошей. Це було десь у 1999-му році. Я отримав першу свою роботу: мені треба було зі своїм партнером, дизайнером, зробити пивну етикетку. Це ще все було в Черкасах. Вони нам дали за цей проєкт зарплатні стільки, що ми змогли повністю завантажити «Запорожець» кавунами та поїхати на базу відпочинку, там три дні висіти, замовляючи все, що завгодно. Враховуючи, що там були тільки цигарки, шашлики та червоне міцне вино, якраз на це вистачило. Від цього було реально багато грошей. Все, що було після, це вже не було чимось таким «тадам».

Ще з таких кумедних випадків із творчого життя артиста: їхній гурт писав у своєму райдері «корм для оленів», таким чином вони перевіряли, чи читають організатори концерту їхні побажання.

Найкращий для нього відпочинок, за його словами, вечеря в колі сім’ї з дітьми, які для нього – найголовніший антистрес.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій, не
роздумуючи, відразу вступив до сил оборони. Це було
продовженням його чіткої громадянської позиції, яку він висловив ще 2014 року.

У березні 2022 року внаслідок мінометного обстрілу росіян Андрій отримав поранення. А після лікування знову ж повернувся до сил оборони.

І активно продовжував працювати ще й на творчому фронті. Так він звернувся до російських окупантів: «Їдьте додому. Вас тут чекають у кожному будинку, у кожному вікні, остання навіть найвтомленіша старенька бабуся вас битиме черпаком, лопатою намагатиметься вас убити, ви зрозуміли?
Вас спалять за те, що ви сьогодні робите».

Ось така яскрава історія українця, який прославив нашу червону калину на
увесь світ.

Автор Євгенія Долгополова

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $