Він посперечався з другом про те, що українською мовою можна написати не лише комедію, а й трагедію. Парі виграв.

Зробив це Григорій Квітка-Основ’яненко.

Народився 18 листопада 1778 року у селі Основа (нині – межі міста Харкова).

Батько його, Федір Іванович, був колезьким радником (прим. цивільний чин у тодішній імперії, відповідав армійському чину полковника), а мати, Марія Василівна, при народженні мала прізвище Шидловська. До речі, Шидловські були козацьким шляхетським дворянським родом. Григорій був другою дитиною в родині – за чотири роки до нього народився його брат Андрій.
Двоюрідною сестрою Григорія була поетеса і письменниця Любов
Кричевська.

Родина глибоко шанувала рідну мову, історію, мистецтво і фольклор. Вони
багато читали, обожнювали вистави самодіяльного театру, де маленький
Григорій виконував і головні ролі. Він знав напам’ять вірші Сковороди,
уривки з «Енеїди», читав Мольєра, Сервантеса, інших.
Можлива причина – родину Квіток часто відвідував Сковорода.

Григорій Квітка-Основ’яненко відомий як зачинатель української прози. Ним
він став, уклавши парі з Петром Гулаком-Артемовським, у результаті якого й написав «Марусю» – перший прозовий твір нової української літератури. Між іншим, Квітка-Основ’яненко і Гулак-Артемовський були близькими друзями.
Гулак-Артемовський написав другові свій перший вірш «Справжня добрість».
і надіслав йому байку «Пан та Собака». Ця дружба була пронесена до самого
кінця, до того часу, як, за деякими даними, Квітка-Основ’яненко помер на
руках Петра Гулака-Артемовського.

Автор Лоліта Божко