Оповита загадками особистість, авторка легенди про своє ж життя, і,
безсумнівно, цікава постать. Якщо коротко – Наталена Королева, якщо не
зовсім коротко – Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена.

Це повне ім’я дісталося новонародженій спадкоємиці іменитого іспанського
графського роду від матері, яка не пережила наслідків важких пологів і
померла через п’ять годин після появи доньки на світ. Перенести втрату
коханої дружини Анджею Єжи Дуніну-Борковському, батьку Наталени, було
не під силу, тому він відправився в мандрівку творчих пошуків (займався
розкопками по всьому світу), а з малечею довго не думав: відправив до
бабусі на Волинь. В маленькому селі Великі Борки Наталена вперше почула
українське слово, що потім точно стало їй в нагоді.

Втім, недовго ще судилося прожити їй в оточенні гостинних волинян і
неперевершеної української природи: у п’ять років вона за руку з дядьком по
матері Еухеніо відправилась в країну запального фламенко і не менш
запальної кориди – Іспанію. Дівчинку віддали на виховання у монастир Нотр-
Дам, де, певно, цілком сформувалася особистість Наталени, адже там вона
провела близько 12 років. І саме в монастирі вона стала людиною, яка з
бездоганною невимушеністю поєднує сто видів діяльності: вона вивчала
мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику і співи – і все
давалося їй добре, всі набуті знання вона пронесла крізь життя і хоча б десь,
але скористалася ними.

По закінченню навчання Наталени про неї згадав батько, який врешті
оправився після смерті коханої жінки й одружився вдруге – цього разу в душі
польського графа оселилося прекрасне почуття до Людмили Лось зі знатного
чеського роду. Вона на правах мачухи наполягла на тому, щоб Наталена
продовжувала навчання в українській столиці. Так воно і сталося: дівчина
вступила до Київського інституту шляхетних дівчат. Цей заклад Королеві не
подобався (мало кому сподобаються скандали і переслідування від
викладачок, про які Наталена згодом писала у своїх творах).

Втім, ці часом нудні, часом занадто напружені роки трохи розбавляли заняття
з музики. Дівчина брала уроки у видатного українського композитора Миколи
Лисенка й мала неабиякі успіхи, на згадку митець подарував їй музичну
мініатюру – “Зоря з місяцем”, підписавши її “Моїй учениці”.

А потім – знову переїзд, на цей раз до Санкт-Петербурга. Наталена не
втрачала жаги до опанування новими знаннями, тому вступила до
археологічної академії, паралельно займаючись в Петербурзький академії
мистецтв. Так дуже скоро вона здобула ступінь доктора археології, а потім і
диплом “вільного художника”. Саме в цей період її захопила цікавість до
Єгипту – таємничість ще не вивченого стародавнього світу приваблювала
неабияк.

Якщо ви думаєте, що на цьому пригоди Наталени Королеви мали б
закінчитися, ви дуже помиляєтесь. Саме час для нотки скандальності в
життєписі загадкової письменниці. Поки дівчина душею і серцем жила в
Єгипті, її батьки у Петербурзі знайшли їй дуже вигідного нареченого –
ротмістра Киселівського. Хоча Наталена активно досліджувала цей світ і
любила пізнавати нове, вона все ж не була тієї натури, щоб погоджуватися на
все, що їй запропонують, особливо якщо йдеться про кохання. У відповідь на
такі вибрики від батьків вона вступила до французького Михайлівського
театру. Скарбничка творчих досягнень поповнилась ще одним –
неперевершеною грою на сцені. Але через слабке здоров’я розвинути цю
майстерність до успішної кар’єри акторки Наталені не вдалося. Натомість
мала їхати спочатку на Закавказзя, а потім у Європу, аби продовжити
лікування. Це не зломило жінку, навпаки, цей період виявився неймовірно
продуктивним у багатьох напрямках. У цих подіях вона вбачала можливість
для власного розвитку, а тому захоплено подорожувала Францією, Італією,
Іспанією, країнами Близького Сходу. Там виступала в театрі, співаючи партію
Кармен, брала участь в розкопках Помпей і Єгипту, а 1909 року на сторінках
французьких журналів заявила про себе художніми творами та науковими
статтями.

А далі – війна. Перша світова застала Наталену біля ліжка хворого батька в
Києві. Чоловік невдовзі помер, а Королева не змогла виїхати з України.
Залишилася в Києві, записалася сестрою милосердя і три роки пробула на
війні, рятуючи життя людей. Відбиток війни залишився на тілі і в душі
Наталени. Вона отримала поранення, перенесла тиф і запалення легень, але
від свого обов’язку ніколи не відрікалася, за що й отримала хрест “За
хоробрість”.

У цей же період Наталена зустріла перше кохання – почуття швидко захопили
її, тому дуже скоро молода письменниця одружилася з офіцером російської
армії і громадянином Персії Іскандером Гакгаманіш ібн Курушем. Війна не дала їм можливості прожити довге подружнє життя, невдовзі забравши
Іскандера у вічність.

Ставити життя на паузу ніколи не було в правилах Королеви, тому майже
одразу вона вирушила до мачухи в Київ, звідти – у Прагу, до якої ледь
добралася й швидко пристала до нової діяльності. Тепер вона працювала у
системі народного шкільництва.

Більш-менш розміреним стало життя жінки у той період, хоча й сколихнулося
палким коханням. У Празі Наталена зустріла Василя Короліва-Старого, з
яким вони були знайомі ще з Києва. Вирішивши провести життя одне з
одним, вони побралися й оселилися в маленькому будиночку на околицях
міста Мельник.

Подружнє життя обірвалося не за волею Василя і Наталени: через допити в
гестапо у чоловіка стався серцевий приступ, і від цього моменту
письменниця залишилася сама. Решту свого життя вона так і провела на
самоті, майже без засобів до існування, тому роботи не цуралася – підробляла
і вчителькою іноземних мов, і прибиральницею.

Померла Наталена Королева 1 липня 1966 року в Мельнику. Її поховали
поруч із коханим чоловіком на цвинтарі Святого Вацлава, щоб душі їхні
навічно залишились разом.

На цьому оповідь про життя Королеви можна було б завершити, втім, не
можу відпустити читача просто так. Ви ж звернули увагу на те, що я назвала
письменницю авторкою легенди про власне життя? Що ж, можливо все, що
ви тільки що прочитали, насправді є вигадками самої Наталени.
Недарма вона захоплювалася Стародавнім світом, легендами і міфами,
оповитими загадками і таємницями, та і письменницею жінка була
непересічною. Про життя Королеви ми переважно знаємо з її ж
автобіографічних творів, але доказів автентичності і достовірності цих
історій просто немає. Навпаки, деякі дослідники спростовують багато фактів,
описаних нею. Що ж, виходить, Наталена всіх нас обдурила? Можливо й так,
але історія її життя вийшла такою цікавою, що нам і не варто ображатися.
Натомість можемо повчитися в неї майстерності створення історії, яка може
настільки захопити.

Автор Олександра Кулага

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $