Кольорові й чорні, довгі й короткі, з мереживом чи без – зараз вибір
величезний, та ще й знайти їх можна в будь-якому супермаркеті. Якщо ви не
здогадалися, про що йдеться, то даю маленьку підказку: раніше їх робили з
тонкої шкіри, і носили це тільки чоловіки. Досі не впевнені? Тоді ще одна
спроба: в цьому предметі гардеробу вбачали таку цінність, що підносили їх
як подарунок монархам (правда, треба було бути готовим до відмови, бо
Єлизавета Тюдор, наприклад, відмовилась від подарунку, заявивши, що в
королеви не може бути ніг).

Так, підказок вже достатньо, ви точно здогадалися. Йдеться про панчохи –
елемент гардеробу, який або палко люблять через можливість зробити свій
образ цікавішим, або ненавидять через те, що вони завжди сповзають. Проте
ні той, ні інший факт не заперечує одного – історія панчох виявилася дуже
непересічною.

Тож на початку історії в’язати панчохи треба було вручну – уявіть, скільки
роботи для дами, що займалась цією справою! Але як кажуть, кохання врятує
світ, як мінімум в’язальницю панчіх воно врятувало. Кажуть, був такий
парубок, що дуже кохав одну дівчину, яка зранку до ночі схилялася над
в’язанням. Не міг юний магістр філософії на це дивитись, тому взяв собі й
винайшов верстат – в’язальну машину, що прискорювала процес створення
панчіх у 10 разів.

Потім при королівському дворі у моду ввійшли кольорі панчохи – сині й
червоні. Тоді ж з легкої руки фаворитки Людовіка XV маркізи Помпадур
дівчата почали носити панчохи для приваблення. Мереживні панчохи самої
Помпадур, до речі, були ціною в річний дохід від усіх маєтків якогось графа.
Але вершиною популярності цього елементу одягу став 1938 рік, бо
винайшли нарешті матеріал, який не розтягується і гарно лягає на ногу – нейлон. А назвали його за першими буквами міст, у яких він був
представлений, – Нью-Йорку та Лондона.

Проте недовго такі панчохи пробули на ринку, під час Другої світової весь
нейлон йшов на виготовлення парашутів та інших необхідних речей для
армії. Але жінки були винахідливими: щоб створити ефект “вдягненої” ноги,
вони малювали олівцем шов на задній частині гомілки.

А коли знову нейлонове диво з’явилося на полицях магазинів, жінки
вистоювали довжелезні черги, аби обзавестися парою.

А потім, у пік моди міні-спідниць у середині 1960-х, відбувся стрибок в
“еволюції” панчох, і їх було перетворено на колготки. Проте це ще не були ті
сучасні колготки, які ми всі знаємо. Такі почали виробляти вже пізніше – з
винайденням еластану.

Тож панчохи пройшли цілий шлях від королівських палаців до шафи будь-
якої сучасної дівчини, але все ще залишаються цінним елементом гардеробу
для багатьох.

Автор Олександра Кулага