Попри всі випробування, нам хочеться мріяти, творити, писати. І часто – писати не на комп’ютері чи в смартфоні, а в улюбленому блокноті. Кульковою ручкою.

Але де ж вона взялася? Яка її історія?

Принцип використання кульки як елементу для письма був запатентований ще в 1888 році у США. Але спроби використання на практиці ніяк не вдавалися – то рідина просочувалася, то більший розмір кульки призводив до заклинювання.

І от першим цю проблему вирішив угорський журналіст Ласло Біро. Він писав статті і часто навідувався до типографії свого видавництва, де й помітив, що фарби для друку газет висихають набагато швидше, ніж чорнила для перових ручок. Тож саме тоді він і почав експериментувати.

Перша його спроба заправити перо типографською фарбою провалилась, бо фарба виявилась занадто густою і механізм подачі просто закупорився. Тоді Ласло залучив до роботи свого брата Георгія, який був хіміком. Разом вони розробили нову формулу чорнил, які не текли і не ставали занадто густими. Далі брати-винахідники створили спеціальний резервуар з кулькою, який при русі на папері крутився та переносив чорнило на аркуш.
Свій винахід Ласло Біро запатентував в Угорщині у 1938 році. Але далі Європою почала розповсюджуватись фашистська чума, тож брати емігрували спочатку до Франції, а згодом – до Іспанії.

Саме в Іспанії на пляжі вони познайомилися з респектабельним чоловіком, якому, розговорившись, і розповіли про свій винахід. Чоловік виявився колишнім президентом Аргентини Августином Педро Хусто. Він пропонує братам емігрувати до Аргентини і навіть допомагає знайти інвестора для промислового виробництва кулькових ручок – Хуана Мейна.

Тож уже 1942 року в аргентинські магазини надійшли перші кулькові ручки серійного виробництва. І отримали вони назву – «біром» – від двох прізвищ: Біро і Мейна. Що цікаво – досі усі кулькові ручки в Аргентині називають біромами.

Тож згадайте цю історію, коли будете створювати свою! Кульковою ручкою у блокноті.

Автор Надія Мигунець