«З перших публікацій Плужник засвітився як поет високої культури, поет-філософ, якого віднесли до найвидатніших імпресіоністів ХХ століття. Правда і щирість поставила його понад реальністю кривавого часу», – писав про нього Євген Сверстюк.

Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в родині дрібного торговця на Воронежчині. Батько Євгена прагнув дати своїм дітям освіту, тому поет вчився в Ростові, Воронежі, а закінчив гімназію в Боброві. Після закінчення гімназії разом із родиною переїхав на Полтавщину, де вчителював та вів театральний гурток. Через рік роботи Плужник переїхав до Києва, де навчався в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті. Але за деякий час він його кинув і вступив у Київський  музично-драматичний інститут ім. Лисенка. І цей інститут не вдалось закінчити Плужнику, він вирішив зайнятись літературою, на додачу до цього в молодого поета виявили туберкульоз, і це вдарило по здоровʼю Євгена. Хвороба стрімко перейшла в третю стадію, що обмежило можливості життєвої активності поета – тривалі періоди загострень, щорічні лікувальні поїздки в Крим та на Кавказ.

Незважаючи на хворобу, Євген Плужник намагався писати та бути активним в літературній сфері. Перші свої вірші поет опублікував у 1923 році в газеті «більшовик» і журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин. У цьому ж році він стає учасником Асоціації письменників «Аспис». Через рік Євген стає членом письменницької групи «Ланка», яка 1926 року перетворюється на «Марс» (майстерня революційного слова). 

У 1926 році побачила світ перша збірка автора – «Дні», а у 1927 році автор опублікував збірку «Рання осінь». Євген писав у стилі експресіонізму та піднімав проблеми гуманізму. Окрім поезії, Плужник писав пʼєси, роман, сценарії й займався перекладом.

4 грудня 1934 року НКВС звинуватило Євгена Плужника у приналежності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 року йому та іншим літературним діячам винесли вирок – розстріл. Проте вирок змінили, їх було заслано на десятирічне табірне увʼязнення на Соловки.

Десять років таборів у Сибірі для хворого на туберкульоз Євгена були рівнозначні смертній карі. Суворі умови полярного клімату, сирі приміщення, відсутність нормального харчування: життя Євгена проходило переважно в тюремній лікарні. Він до останніх днів писав вірші.

2 лютого 1936 року Євген Плужник помер. І лише в серпні 1956 року вирок йому було скасовано, а справу припинено “за відсутністю складу злочину”.

Третю збірку Плужника видали вже після смерті автора. Його дружина змогла вивезти рукописи автора за кордон, де в 1948 році видала третю збірку – «Рівновага».

Автор Марія Куюн