30 грудня 1906 року народився український вчений зі світовим ім’ям Сергій Корольов. Ракетобудівник, засновник практичної космонавтики, в’язень радянських концтаборів. Людина, завдяки якій радянський союз зміг здійснити свій перший політ Юрія Гагаріна в космос. Імперія використовувала його й нищила. Завдяки знанням та винахідливості Сергія Корольова було створено перший супутник та відправлено першу людину в космос. 

Але до цього Сергія чекала довга дорога. 

Народився він у 1907 році в Житомирі. Мати – Марія Москаленко  – мала козацьке коріння й походила з Чернігівщини, з Ніжина. Тато – випускник  Ніжинського Інституту Павло Корольов, мав білоруське коріння. Проте, коли Сергієві виповнилося 3 роки, батьки розлучилися, і його вихованням займалися бабуся та дідусь по маминій лінії, марія та Микола Москаленки. Згодом вони переїжджають до Києва.

Хлопчик змалечку виявляв унікальні здібності.

«Він мав виняткову пам’ять, — згадувала його матір. — Добре вчився: завзято, наполегливо, без примусу. Він легко запам’ятовував. Навколо в сусідів не було малюків, він не знав галасу й метушні дитячого гурту. Граючись сам, мимоволі мусив виявляти ініціативу, винахідливість, учився мислити самостійно. Силу волі загартовували невдачі. Плакати не годилось».

На початку 20-х років Сергій склав екстерном іспити та вступив до передостаннього курсу одеської будпрофшколи. У цей же час він вступив до Товариства авіації і повітроплавання України та Криму. У віці 17 років він розробив проєкт безмоторного літака, який відразу ж надіслали до Харкова, тодішньої столиці України, для втілення у виробництво.

У 1924 почав навчатися в КПІ, де згодом намагався відкрити літакобудівне відділення, проте це йому не вдалося. За порадою ректора перевівся до московської Бауманки, де створив план двомісного літака СК-4 для дипломної роботи, який одразу після захисту взяли у виробництво. 

Далі була стрімка кар’єра винахідника, співпраця з найвідомішими людьми цієї сфери, захворювання на тиф, операція з трепанації черепа, інвалідність, і – дивовижне зцілення, яке прийшло до нього в процесі роботи.

Сергій Корольов мав унікальні й надзвичайні здібності. Звісно, цього кмітливому українському хлопцю не зміг пробачити конвейєр творення сірої маси – радянський союз.

Жахливі 30-і роки 20-го століття, коли помирали від голоду його українці-земляки, пройшлися й по Сергієвій долі безжальним катком.

У 1938 році його заарештовали за доносом та оголосиди вирок: 10 років виправно-трудових робіт на Колимі. Багато відомих інженерів та авіабудівників, ризикуючи теж і своїм життям, просили й ручалися за Сергія,  настільки непересічною й талановитою він був людиною. Ці звернення та прохання й самого авіаконструктора фактично врятували йому життя.

Його холодну в`язницю без шансів на життя змінили на іншу в’язницю: роботу в ЦКБ-29, де ним керував такий же ув’язнений, відомий авіаконструктор Андрій Туполєв.

Впродовж наступних років Корольов працював над створенням ракет, бомбардувальників і, головне, над літаком Ту-2. І все це в ув`язненні. До 1944 року він все ще вважався зеком, але наприкінці війни його амністували. Сергій продовжував займатись тим, що вмів і любив – винаходами. Під його керівництвом створено першу в світі міжконтинентальну балістичну ракету, перший у світі штучний супутник землі, перші космічні апарати тощо.

Помер Сергій у віці 59 років в січні 1966 року від гострої серцевої недостатності. Але спричинили насправді цю серцеву недостатність переломи щелепи, які йому завдали на допитах в нквс у 30-х роках.

Імперія, яка його зневажала, «міловалала», нищила і зрештою знищила, поховала його прах у кремлівській стіні і називає його – українця – своєю ракетно-космічною гордістю. Але якщо вірити в ті тонкі світи, можна лише уявити, як болить і стогне його душа, коли бачать, як його вбивці вбивають зараз його земляків-українців.

«Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…». Ця відома українська пісня стала початком захоплення Сергія небом. Цю пісню заспівав йому з космосу перший український космонавт Павло Попович.

Історія Сергія Корольова – насправді історія того, як нахабно  вбивала й використовувала все українське росія. Її «мощь», якою вона так хизується, тримається на українських кістках.

У графі «національність» Сергій Корольов завжди писав – українець.

Автори Вікторія Волошина, Тетяна Пивовар