Українська культура багата на найрізноманітніші свята. Кожен із нас має хоч одне улюблене святкове дійство. Комусь подобаються подарунки, хтось шаленіє від традиційних танців та пісень, а деякі детально вивчають обряди. Мене ж завжди приваблювало свято Маланки.

31 грудня, у переддень Нового року, святкують тепер Маланку. Для мене це свято оповите особливою магією та загадковістю. Як тільки ніч вкриває землю темним рукавом своєї зіркової сорочки, а на небо випливає блідий місяць, люди починали свої гуляння. Дівчата ходили щедрувати, а потім бралися за ворожіння. Можливо, саме магічні ритуали наповнювали морозяне зимове повітря особливими нотками загадковості. І якщо дівчата лише сподівалися побачити у ворожінні свого судженого, то парубки брали долю в свої руки. Молоді хлопці традиційно викрадали двері або ворота від двору, де проживає дівчина, яка їм до вподоби. Щоб повернути майно, батько дівки на виданні мав поставити могорич юнакові і познайомити з донькою. Такий собі стародавній український сайт знайомств.

Як же починалися веселощі? Коли щедрівки проспівані, а ворожіння завершене, молодь розпочинала обрядові вистави. В таке свято неважко шокувати будь-якого пересічного громадянина, який зовсім не в курсі справи і не розбирається в традиціях. От йтиме якийсь чоловік із святкування і побачить високу постать у довгій сукні, жіночому верхньому одязі та ще й квітчастій хустці чи віночку. Побажає перехожий доброго здоров’я панночці, а вона жвавим парубочим голосом відповість: «І вам того ж, вельможний пане». Розсміється постать у жіночому вбранні та й піде своєю дорогою, а спантеличений чоловік довго витріщатиметься їй у спину. Чому ж така плутанина? Згідно зі стародавньою українською традицією, саме на Маланки юнаки перевдягалися в жінку (образ Маланки), горе-господиню, в якої все не до ладу. Цікаво, що дівчата теж не відставали від традиції та охоче натягували на себе великі чоловічі жупани, щоб зобразити Василя. Така кумедна парочка ходила з компанією, що складалася з додаткових персонажів: орача, сівача, ведмедя, кози, журавля, чорта з ріжками та інших. Веселі гурти чимчикували від хати до хати, співали обрядових пісень та розважали народ.

Після кумедних виступів хлопці та дівчата сідали до святкового столу і частувалися найсмачнішими наїдками.

Автор Тетяна Алієва

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $