6 січня 1920 року від рук чекістів трагічно загинув Левко Симиренко

У супермаркетах я завжди вишукую яскраво-зелені невеличкі яблука. Це “Симиренки”. Їх обожнює моя мама. Точніше, обожнює вона “Зелену Вуду”. Адже в часи її юності “Симиренків” вже не було. Натомість була “Зелена Вуда”.

“Симиренки” ж довгий час зилишалися у тих часах, коли були меценати, цукрові олігархи, можливість виїхати вчитися в Париж, чи інше європейське місто.

 “Симиренки” народилися на Черкащині, на хуторі поблизу села Мліїв. А їхній батько — Левко Платонович. Він не був земельним олігархом, як його батько та дід, однак був блискучим вченим, що зміг заснувати один із найбільших у Європі розсадник плодових дерев.

Ще в студентські роки Левко помітив у мліївському саду розлоге, старе дерево яблуні. Кожен рік воно рясно давало плоди — зелені, а при достиганні – зарумʼянені золотом, яблука. Саме вдосконелення цього сорту принесло Левку Платоновичу славу. А назвав він його на честь свого батька — Платона Симиренка, відомого українського промисловця-цукрозаводчика. Він хотів, аби їхнє родове прізвище не загубилося в історії, а жило далі разом із людьми, які куштуватимуть ці смачні плоди.

Та не судилося. Левко Платонович загинув від рук чекістів у 1920 році. А з ним почала занепадати й памʼять про колись величний рід. Син Левка Платоновича — Володимир — збирався продовжити справу батька. Заснував на хуторі Мліївську садово-городню дослідницьку станцію та Центральний державний плодовий розсадник.

Та і за Володимиром потягнулася рука радянської влади. Самому Сталіну не подобалось, якими методами виводить нові види Симиренко. Адже вони суттєво відрізнялися від тодішнього “світила генетики” Мічуріна.

Тож 1933 року професора Володимира Симиренка заарештовують, ув’язнюють і 2 вересня 1938 року розстрілюють. Зазнали репресій і його колеги.

І яблука. Садибу та бібліотеку Симиренків розібрали. На місці родинних поховань цинічно звели будинок культури. А яблука “Симиренки” стали “Зеленою Вудою”.

І тільки після проголошення Незалежності України “Зелена Вуда” почала родити прекрасні яблука “Симиренки”, котрі так любить моя мама.

Згадайте цю непросту історію, коли будете куштувати яблука. У них смак величезних випробувань, загублених українських доль, надії і перемоги.

Автор Вікторія Тищенко

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $