У Чехії з незвички на тебе часто очікує «розрив шаблону», коли заходиш до аптеки, магазину, чи ще якоїсь точки зі сфери послуг.

«Навіщо вам платити так багато, візьміть ось це, дешевше», – щиро радять продавці, коли ти обираєш з-поміж товарів з різними ціновими пропозиціями. І це трохи незвично. Адже у нас десятиліттями складався стереотип, що ти маєш купувати щось дорожче, престижніше, і тим ніби підвищувати свою «ліквідність». Ми всі пам’ятаємо погляди, якими пронизують нас вдома продавці в дорогих бутіках, і після яких ще трохи треба часу, щоб вирівняти спину.

Але тут це не працює. Ти можеш зустріти на якійсь події дуже багату людину в не дуже презентабельних джинсах чи футболці. А мер міста може ледь не годинами скромно стояти з викладачами дитбудинків під сценою, слухаючи виступи дітей.

Біля дорогих лімузинів у чеській столиці, як правило, фотографуються люди з пострадянських країн, і в цьому переконуєшся, підійшовши ближче та зачувши їхню мову. Для європейців це моветон.

Простота, заощадливість, скромність  – те, чим живе ця європейська країна. Зручна транспортна система, гнучкі цінові пропозиції, починаючи від супермаркетів і завершуючи відвідуванням виставок – усе ніби допомагає тобі хоч трошки зекономити.

Але як вони прийшли до цього?

Заощаджувати кошти чехів навчають ще змалечку: з дитсадка та школи.

Яна Мерункова, чеська письменниця, підприємиця, бізнес-тренерка, розповідає в інтерв’ю Історіям:

«Ще з дитсадочка ми говоримо з дітьми про гроші, вони знають, що певні речі скількись коштують. Щоб вони звикали: якщо щось зробиш – за це й отримаєш. Це навички, які потім використовуєш.  Є ще ігри для дошкільнят, різні картки, касири – гра для батьків і дітей, цікаві запитання: чи може бідна людина бути щасливою? Але то зовсім з маленькими, але можна й і з підлітками грати, глибина відповідей буде різна, ці запитання можна ставити й дорослим. Як розпізнати успішну людину? Побачите, наскільки люди по-різному в різних умовах сприймають успіх».

Уроки з фінансової грамотності продовжуються після дитсадка в школах.

Якраз один із проєктів Яни Мерункової і впроваджує курси з фінансової грамотності для чеських школярів. І – віднедавна – для жінок з України.

«Це дуже важлива тема – фінанси, піддприємництво та підприємницька компетентність. Це не обов’язково про те, як почати займатись підприємництвом, бо підприємницький дух може мати й найманий працівник. Підприємливість – ключова компетенція, аби людина могла діяти в новій ситуації. Ринок праці в Чехії дуже швидко розвивається, є потреба, аби люди швидко реагували, були гнучкі, аби дивились на фірму свого шефа як на свою. Щоб хотіли, аби вона досягла успіху і мали відносини клієнта й постачальника. Аби то не було, що працюю до зарплати, а працюю якнайкраще, приношу ідеї, думки, вивчаю нові технології. І це стосується як оплачуваного члена фірми, так і підприємця, який повинен мати підприємницький дух, щоб давати іншим працю, щоб ними добре керувати. Тож для мене тема фінансової грамотності – тема майбутнього».

… В одному с офісних приміщень у Празі, де проходять заняття для українських жінок з фінансової грамотності, гамірно й дискусійно. Багато хто з українок мав успішні бізнеси в Україні, які зруйнувала війна, і знову все починає спочатку. Лекторка – чеська підприємиця – захоплено розповідає, як, наприклад, можна заробляти на популярному для чехів інвестиційному ринку,  вкладаючи кошти в інвестфонди, та підтверджує свої слова чіткими розрахунками.

Але для українок ключовою поки лишається тема: як взагалі можна заробляти? Щоб оплатити досить дороге житло в чеській столиці, проживання, утримання дітей, інші витрати. Вдома в школах їх навчали багато чому, окрім фінансової грамотності.

«Курси з фінансової грамотності – це не щось нове, що ми робимо для українців, це те, що ми завжди робимо для всіх. Я говорила з жінками з Харкова – моїми колишніми колегами з одного з проєктів, і вони сказали, що фінансова грамотність конче потрібна в українській системі освіти. Її дуже не вистачає, бо багато виникає фірм, які надають позики, і люди, які не дуже освічені, клюють на ці суми, і це погано. Бо вони потім лишаються ні з чим, або з величезними боргами. Це дуже важливі теми. І тому ми внесли це навчання в програму «Vítej v Česku» («Ласкаво просимо до Чехії»), бо на це був попит».

Завдання курсів – навчити жінок самим давати собі раду. Поки що тут, а з поверненням в Україну після війни – привезти ці навички додому.

«Я запитувала в українок, про що вони мріють, а вони відповідали: я боюсь мріяти, бо моя єдина мрія – повернутися додому. Але треба постаратись мріяти, бо коли ти повернешся, треба повернутись із чимось, адже наслідки війни будуть помітні, і це буде потребувати дуже великих мрій, візій і внутрішньої сили. Я це так бачу», – каже Яна.

Важливий атрибут життя в Європі – вміння заощаджувати. І українці вже переймають цю необхідну навичку.

Автор Тамара Куцай