Людина–мелодія, львівський «вундеркінд», футболіст у душі чи легенда української музики? Про те, яким було життя видатного українського композитора Мирослава Скорика, яку роль у його долі зіграла Соломія Крушельницька та як його музика стала відомою всьому світу…

А почалося все в затишному місті Лева в родині українських інтелігентів, музикантів-любителів, де 13 липня 1938 року народився Мирослав Скорик. Він змалечку виявляв музичний хист. У 6 років якось заграв на піаніно, що було вдома, та придумував різні мелодії і підспівував. І його батьки це помітили, але вагалися, чи віддавати своє дитя до музичної школи. Саме тому того ж таки дня батько вирішив відвести сина до Соломії Крушельницької, яка доводилась Мирославу двоюрідною бабусею, щоб вона перевірила, який у хлопчика голос і слух. Так, та сама знаменита оперна співачка світового рівня, котра свого часу ще врятувала від провалу оперу Джакомо Пуччіні. Маленького Мирослава попросили заграти на фортепіано і він уже почав було, проте чомусь йому дуже не сподобався звук і він сміливо заявив: «Я не гратиму, ваше піаніно фальшивить!» Справа в тому, що інколи для вокалістів фортепіано навмисне налаштовують на пів тона нижче, просто Мирослав того тоді ще не знав. Лише люди з винятково добре розвиненим музичним слухом одразу можуть збагнути, що звук інструменту не такий, як зазвичай. Тоді саме Соломія відразу зрозуміла, що в її онука абсолютний слух, додатково провела ще кілька музичних тестів, а потім порадила віддати Мирослава до спеціалізованої музичної школи.

Батько хлопчика в молодості теж пробував займатися музикою, та щось не склалося, тому вирішив зробити все можливе, щоб у сина була змога професійно розвинутися в музиці.

Так Мирослав почав навчатися у львівській музичній школі. На той час він і гадки не мав, що в майбутньому стане видатним музикознавцем і композитором.

https://tjzuh.com/g/77fgwqsklkde4e64e019829ab83632/

Та, як це часто буває, доля любить випробовувати непересічних особистостей, які здатні створювати красу. Хоча Друга світова війна тоді вже завершилась, але радянська влада все одно всіляко намагалась утискати українську інтелігенцію та людей, що були «незручними» чи «небезпечними» для СРСР.

Коли Мирославу було 9, його родину репресували та депортували до Сибіру. Тут хлопець і його сім’я зіткнулися з численними труднощами, але все ж зуміли пристосуватися до нових умов і вижити. Сам композитор пізніше згадував, що в ті роки його значно більше цікавив футбол, що його друзі навіть називали «віртуозом м’яча», і певний час він спортом займався більше, ніж музикою, що засмучувало його батька, тому, щоб не розчаровувати його ще більше,  він усе ж таки й далі здобував музичну освіту. Але в юнацькі роки він усе одно стане доволі перспективним спортсменом: перемоги з легкої атлетики, настільного тенісу, екзотичного на той час бадмінтону, шахів, а ще любив кататися на байдарках та автомобілях…

https://zmgig.com/g/zm0bbusas0de4e64e019f9ed9c6b58/

Мирослава вважали просто музичним дивом і справжнім «вундеркіндом». Його навіть возили в різні міста та показували там у школах іншим як навдивовижу обдаровану дитину.

До Львова Скорики змогли повернутися тільки після смерті Сталіна. При цьому спочатку дозвіл отримав лише Мирослав, бо на час заслання ще не мав паспорта із клеймом «ворога народу», тому зміг продовжити своє музичне навчання у Львівській державній консерваторії, де його талант виявили інші видатні музиканти та професори. Творчість Мирослава Скорика вже тоді була неймовірною за своєю різноманітністю та глибиною. Він працював у різних музичних жанрах — від опери та балету до симфоній та естрадних пісень.

Так, під час навчання в консерваторії на початку 60–х амбітний та творчий Мирослав засновує ВІА «Веселі Скрипки», для якого пише джазово-естрадні пісні, зокрема «Не топчіть конвалій» (перший український твіст), «Намалюй мені ніч» та інші хіти.

Не можна не згадати про геніальну музику до фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», зокрема «Гуцульський триптих» (Скорик написав його в 26 років). Пізніше композитор писав, що Параджанов навмисне приїжджав до Львова в пошуках композитора для свого фільму, бо був переконаний, що найкраще з цим завданням впорається лише музикант із Заходу. Так, він слухав по радіо музичні композиції різних видатних композиторів того часу, серед яких виявився твір Скорика, і Параджанову дуже сподобалася саме його музика.

Але Мирослав Скорик — не лише геніальний композитор, він також був просто дуже активною та веселою людиною, яка любила життя, Україну, спорт, природу, збирати гриби в Карпатах. І хоча більшу частину свого життя він жив за кордоном, його зв’язок з Україною завжди залишався сильним — це була основа для його творчості, джерело натхнення та сили. Він мріяв про те, щоб його музика лунала по всьому світу, розповідаючи про красу та глибину української душі. І йому це вдалося — його музика лунає в Польщі, Чехії, Болгарії, Британії, США, Австралії, Австрії, Німеччині, Франції та інших країнах.

Мирослав Скорик — всесвітньо відомий український композитор, який створював камерну, симфонічну та естрадну музику. Він написав музику до понад 40 фільмів, кількох балетів і до знаменитої опери «Мойсей», яку фінансував сам папа римський Іоан Павло ІІ. Також він є автором знаменитої щемливої «Мелодії». Скорик одержав титул Героя України, був лауреатом Шевченківської премії і це ще не далеко не повний перелік досягнень його багатосторонньої особистості. Про композитора можна розповідати ще багато. Цього року Мирославові Скорику виповнилось би 86 років… Попри те, що він уже не з нами, його творчість продовжує жити, ніби продовжуючи дихання геніального композитора. Його музика лунає на концертах, звучить у фільмах, її виконують музикантами в усьому світі. Його «Мелодія» звучить навіть у весняному вітрі. Не вірите? От прислухайтесь…

Автор Руслана Забіяка

https://rcpsj.com/g/ul4zgdbf4ode4e64e0194758d08266/