Неймовірно талановитий механік-самоук. Перший, хто винайшов кіноапарат для зйомки.  Українець Йосип Тимченко.

Народився 15 квітня 1852 року в звичайній сім’ї кріпаків у селі Окіп на Харківщині. Там він закінчив церковно-приходську школу. Після цього батько відвіз чотирнадцятирічного Йосипа до Олександра Едельберґа у механічні майстерні Харківського університету, де протягом семи років хлопчик набув досвіду та гарної репутації.

Коли Йосипу було двадцять один, він та його друзі захопилися ідеями Міклухо-Маклая, тому вирушили до Одеси, щоб звідти потрапити до Океанії. Але не склалося як гадалося, один друг викрав гроші та зник. Його друзі повернулись до Харкова, а він та його дружина залишилися в Одесі.

Тоді грошей катастрофічно не вистачало, жили, майже голодуючи. Тож він вирішив знайти роботу. І нарешті йому вдалося влаштуватися в Товариство Пароплавства та Торгівлі. Тут він винайшов свій перший пристрій для перевірки парових котлів. У будинку, де проживав разом із сім’єю, за власні кошти збудував майстерню.

У 1880 році Йосип Тимченко став керівником механічної майстерні Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Там він винаходить і конструює механічні програмні пристрої для Одеської обсерваторії. Також винаходить спеціальні прилади та інструменти для мікрохірургії, точну вимірювальну апаратуру для магнітометеорологічних досліджень та ртутний барометр.  Але вирішує, що для нього цього замало, тому бере кредит у 15 000 карбованців. За ці гроші збудував на першому поверсі майстерню, а на другому – власний кабінет, житлові приміщення для учнів та житло для своєї родини. Домігся, щоб будівля належала університету, а не позикодавцеві.

У 1890 році винахідник береться за свій наймасштабніший проєкт — автоматизацію грязевої лікарні Куяльницького курорту. Він сам спроєктував систему подачі і підігріву лікувальних грязей. Згодом брав участь у розробці моделі першої в світі телефонної станції разом з одеситом Михайлом Фрейденбергом.

Винаходи Йосипа були незліченні, він часто демонстрував їх студентам, та пишався ними. Найвідомішими були: анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру, ртутний барограф, сейсмограф, дощограф, астрограф, фотометр, спектрогеліограф, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля тощо.

За свої геніальні прилади Йосип отримав чимало золотих та срібних медалей.

Та найголовніше – влітку 1893 року разом із фізиком Миколою Любимовим розробив скачковий механізм, який назвав «равлик», і його було використано для удосконалення стробоскопу. Принцип дії цього механізму став основою для нового апарату «кінескопу», у створенні якого брав участь винахідник Михайло Фрейденберг. Кінескопом зняли два кінофільма: «Вершник» та «Метальник списа», які показали на великому екрані в одеському готелі «Франція». Також у  січні 1894 року на IX з’їзді дослідників природи та лікарів, Тимченко за допомогою свого апарата демонстрував зображення на екрані. Тобто він це винайшов за 2 роки до відомого відкриття братів Люм’єрів.

Хоча насправді Тимченко не дуже захоплювався і пишався своїм найбільшим винаходом – кінескопом. Він продовжував майструвати неперевершені винаходи для університету: устаткування для лабораторій, обсерваторії університету, хірургічні інструменти для операцій на очах. Проте у 1909 році університет відібрав майстерню, вважаючи, що вона потрібніша для обладнання протичумної лабораторії. А вже під час Першої світової війни у 1914 році за винахід верстату для виготовлення патронів Йосипові повертають майстерню. Відтоді він працював щодня і щоночі, а заробітню плату витрачав лише на розроблення приладів.

На жаль, коли до влади прийшли більшовики, то розформували університет, залишили Йосипа у бідності, назвавши «буржуєм», а доля багатьох винаходів залишилась невідомою. Помер Тимченко Йосип Андрійович 20 травня 1924 року.

Автор Ульяна Глевацька