Ймовірно, ви не раз чули дивовижний пташиний спів, особливо у сутінках, не знаючи, що це співає сіренька пташка з рудою грудкою розміром з горобця. Її звуть вільшанка. А ще називають малинівкою або зорянкою.

Вона поширена у більшій частині Європи, в Україні ж мігрує як перелітний птах. Пташка має округлу форму, тому, коли вільшанка сідає на деревце з годівницею, розпушуючи своє пір’я, вона стає схожою на кульку.

Вільшанка не любить висоти, тому тримається ближче до землі. Там вона видзьобує дрібних гусениць, жуків, метеликів, під минулорічим листям знаходить дрібних черв’яків, ласує слимаками та павуками, обдзьобує тлю. Також харчується мухами та комарами. Тому вільшанку так шанують: вона позбавляє угіддя від шкідників.

Її інша назва — малинівка — походить від її звички споживати ягоди наприкінці літа-початку осені. Вона харчується чорницею, ялівцем, черемхою, смородиною, дереном, крушиною та ін.

Третя ж назва походить від звички пташечки співати у ранкові та вечірні години.

Вільшанки гніздяться частіше на землі, в добре захищеному місці. Їхні гніздечка зроблені з сухого листя, стебел трави та моху. Відкладають самички від чотирьох до шести яєць з кінця травня-початку червня до третьої декади липня. Мама висиджує пташенят. До 15 днів діти висиджуються в гнізді, після чого новонароджені пташечки тримаються 8-10 днів обабіч батьків, навчаючись, а тоді починають вести своє власне доросле життя.

Вільшанка з давніх-давен вважається символом Різдва. Можна знайти безліч вітальних листівок, датованих ще у XIX столітті. У британців навіть звичай з’явився одягатись у червону форму на Різдво, через що їх називають “робіни” – англійська назва пташки — від латинського слова ruber — «червоний».

Навколо вільшанки точиться легенда про отримання своєї червоної цятки на горлечку та шиї. Коли Ісуса розіп’яли на хресті, пташечка тішила його своїми співами. Вона підлетіла ближче до месії, його кров потрапила на коричневе пір’ячко пташини. З тих пір вільшанки мають яскраву краплі крові Христа на грудях.

Але легенди легендами, проте незвичайний спів пташки, який веселить весною наші душі – ціком реальна історія.

Авторка Марина Григоренко