31 серпня – День авіації України. Як тут не згадати славетні сторінки української авіації та космосу? Тим паче, що все це зібрано в музеї столичної школи.

На фасаді шкільного приміщення, над бічними вхідними дверима, – декоративний елемент із зображенням планера в польоті на фоні сонячних променів. Невідомо, чим керувалися ті, хто в середині минулого століття споруджував нову освітню будівлю на столичній вулиці Михайла Стельмаха, 9, але, може, саме це якимось дивним чином і дало поштовх формуванню особливої історії школи № 36 у Голосіївському районі міста, яка зараз носить ім’я славетного українця – конструктора аерокосмічної галузі Сергія Корольова.
І можливо, саме таким на вигляд – або схожим на нього – був безмоторний літак К-5, який розробив в Одесі сімнадцятирічний Корольов, член товариства авіації і повітроплавання, рівно сто років тому, в серпні далекого 1924-го. Проєкт планера, який містив дванадцять аркушів креслень і пояснювальну записку, було визнано вартим втілення й надіслано до Харкова – тодішньої столиці України…
Як би там не було, але на сьогодні середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 36 імені С. П. Корольова міста Києва має музей космонавтики, яку відвідали в різні часи найвидатніші представники аерокосмічної галузі. Крім того, саме цей заклад став базою для експерименту з впровадження інноваційної системи виховання під назвою «Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти в умовах загальноосвітнього навчального закладу», який пройшов успішно у 2015 – 2020 роках із рекомендацією до подальшого поширення відповідного досвіду.

Опікується цим музеєм Олена Борисівна Агєєва, заступник директора з виховної роботи.
Як відомо, авіація – старша сестра космонавтики. Тому в музейній залі, наповненій речами і зображеннями на космічну тематику, все ж таки першочергово привертають увагу моделі двох літачків, розміщених у центрі головної експозиції, прямо на підлозі. А потім, звісно ж, присутні поринають в атмосферу космосу. Портрети і фото відомих підкорювачів космосу – до речі, деякі знімки є раритетними, з автографами космонавтів, парашут, різноманітні деталі космічної ракети і навіть шматок обшивки з неї, різні цікаві міні-експозиції, книги… На стінах – майстерно зображені люки, що створює відчуття перебування всередині ракети.

«Космічна» історія школи багата надзвичайно цікавими фактами і подіями, відвідинами знаменитих гостей, починаючи з першого у світі космонавта. Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк був другом і порадником шкільного музею протягом довгих десяти років. Як відомо, саме завдяки йому вперше 
в космосі побував український прапор та пролунав український гімн 
у відкритому космосі. Також відважний підкорювач космічного простору брав із собою в мандрівку «Кобзар» Тараса Шевченка.
Леонід Каденюк справді був надзвичайно цікавою особистістю. 
У 16 років (за переробленими документами – 17) юнак з буковинського села вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де отримав диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування та експлуатація літальних апаратів». Пізніше працював там льотчиком-інструктором, а потім був відібраний до загону космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран». Льотчик-випробувач 1-го класу, Каденюк здійснив польоти на більше ніж 50-ти типах та модифікаціях літаків різного призначення, загалом провівши у небі понад 2 400 годин. Водночас Леонід Костянтинович був надзвичайно простою і доброю людиною. Він часто особисто вітав учнів школи з їхніми досягненнями, і це ставало незабутніми спогадами для них і давало поштовх для досягнення життєвих цілей. Улюбленими напутніми словами героя-космонавта для його юних друзів були такі: «Не бійтесь мріяти – мрії справді збуваються!».

Якщо Леонід Каденюк став першим космонавтом незалежної України, то першим українцем у космосі був інший наш співвітчизник – Павло Попович, який здійснив свій політ у серпні 1962 року, ставши загалом восьмою людиною у світі, яка побувала в космічному просторі.
З Павлом Поповичем – уродженцем Узина Білоцерківського району Київської області у музею також дружні зв’язки: школярі відвідували малу батьківщину льотчика-космонавта, спілкувалися зі школярами місцевої школи імені героя-земляка.
Взагалі такий незвичайний «аерокосмічний» компонент у роботі школи 
№ 36 як навчального закладу значно розширив рамки і напрямки її діяльності, збагатив життя колективу численними знайомствами, подорожами, цікавими різновидами співпраці. Було налагоджено тісне міжнародне партнерство з навчальними закладами Німеччини: поїздки до них, зустріч з першим німецьким космонавтом. У школі відбувався і Фестиваль дружби, делегація школи брала участь у міжнародному зльоті музеїв космонавтики, який пройшов у Молдові.
Також наявна співпраця з вищими навчальними закладами столиці – Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та недавнім Національним авіаційним університетом, якому днями повернуто його історичну назву – Київський авіаційний інститут.
А ще на сьогодні навчальний заклад є колективним членом Українського 
молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» (УМАКО «Сузір’я»), 
в пріоритетах якого – всебічна підтримка передачі досвіду молоді, набутого 
в аерокосмічній галузі України, розуміння важливості впливу нових технологій на суспільство і екологію, гармонійний розвиток молодого покоління України як в професійному, так і духовному аспектах. У його конкурсі «Мирний космос» учні школи неодноразово отримували блискучі перемоги.

І все це – те, що справді дає крила, аби піднятися над повсякденністю і відчути значущість особливих моментів як в історії людства, так і власному житті. А крім того, значною мірою сприяє розвитку ініціативності учнів, спонукає до науково-дослідницької роботи та має подальший вплив на вибір професії. Одним із свідчень цьому є численні перемоги робіт вихованців школи 
в різних секціях Малої Академії наук України.
Загалом заклад зацікавлює школярів сферою інформаційних технологій. Зокрема до скарбнички знаменитостей школи увійшло ім’я талановитого учня Дениса Свинарчука, який старшокласником запатентував власну розробку комп’ютерної гри, а зараз є висококласним фахівцем галузі. І звичайно ж, серед колишніх учнів є такі, які присвятили себе авіаційній справі.
Час вносить свої корективи. Одна з нинішніх випускниць мріє стати військовою льотчицею. І дуже хочеться сподіватися, що на час реалізації намірів цієї відважної дівчинки небо в Україні буде мирним.

Авторка Людмила Живолуп