#Книжкові історії

Недавно світ побачила антологія англомовної поезії про війну в Україні «Голоси війни і надії».

Так, я слабка, та клич мене у сни,
Не дай торкнути цвяхом до живого.
Надворі – ранок… Свічку засвіти…
Вночі ж – ні іскри, тільки звичні схови.

Дай там пройти, де лінія життя
Так легко долі шлях перетинає.
Біля твогó – моє серцебиття
Тебе від всіх нещасть оберігає.

Я – тут, я – поруч.
Янголи вгорі давно не сплять,
стоять нам знаком долі
Через вагання, сумніви злетять
Жага, упертість і бажання… кволі…

Так, я слабка…
Але всесильний рай,
Де крихти щастя скроплюються
болем…
Все буде добре. Добре!
І нехай
Вітри не сплять…
Метелики
над полем.

(© Анна ПОПОВЧУК, поезія «Метелики»)

Це – одна з моїх, перекладених на англійську, поезій, що увійшла до унікальної антології англомовної поезії про війну в Україні «Голоси війни і надії». Книга побачила світ у львівському видавництві «Сполом».
Це – волонтерський проєкт задля підтримки та фіксації трагічних воєнних подій, що нині відбуваються в в нашій країні.
До збірки увійшли 50 віршів у перекладі англійською мовою 25 поеток та поетів з усіх куточків України та з Литви.
У передмові до нашої книги сказано: «Це – голоси надії професійних літераторів та аматорів, дитини і пенсіонера, матері і полеглого воїна-захисника, живого воїна… І кожна чи кожний з них – батьки і діти, чоловіки та дружини, цивільні та військові, волонтери, котрі розповідають свою історію болю, туги, тривоги, відчаю та – любови. Ці поезії – унікальна поетична правда, свідчення очевидців, це чиста еманація почуттів, прозора сльоза, що перетворюється на сталь і силу, та сповнює вірою і надією».
Мене звати Анна Поповчук, і я – автор оригінальної ідеї, концепту, упорядниця та автор-учасниця книги, письменниця, журналістка, діячка культури. Будемо знайомі!

Ідея такої унікальної в своєму роді антології виникла в мене ще 2014-го, але повністю визріла – після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Мені хотілося донести слово про біль, страждання та непоправні втрати України і її громадян у цій страшній, нічим не підкріпленій, і не виправданій війні у 21 сторіччі, універсальною мовою до якомога більшої авдиторії поза межами нашої країни. Понад рік я працювала над збором матеріалу. Звернулася до знайомих і незнайомих колег-літераторів, написала про це в соціальних мережах.

З великими зусиллями і плином часу мені таки благословенним чином вдалося знайти, зібрати та віртуально обʼєднати волонтерів з різних куточків України та світу. Почула мій клич та виявила бажання долучитися до допомоги Україні посередництвом поетичного слова й одна молода небайдужа літераторка з дружньої нам Литви, якій дуже болять реалії і доля українців і України в цій бойні.

Окрема подяка, обійми та уклін моїй дорогій /незмінній і незамінній!/ українській волонтерській групі – з усього світу, – без них цей проєкт би не був таким якісним, повноцінним, живим, якісним та унікальним, а саме: світлої памʼяти, режисеру Сергію Архипчуку, письменниці, журналістці Марії Микицей, перекладачкам Анні Галас, Ользі Карабин, Орисі Прокопович, Наталії Ненашевій, художниці Тетяні Гущиній, дизайнерові Юрію Венглюку, видавництву «Сполом» та його директору Олегові Дуку…
Книга вийшла власним коштом, й відносно невеликим тиражем, то ж є не тільки фіксатором жахіття війни в Україні, а ще й є своєрідним раритетом.
Ми, група волонтерів-учасників цього доброчинного проєкту, маємо надію, що наше слово полетить у широкі світи та буде почутим і знайде своє місце не тільки в домівках небайдужих до долі нашої країни людей в усьому цивілізованому світі, а й стане доповненням до багатої колекції Бібліотеки Конґресу США та инших поважних книгозбірень світу.
Наша книга унікальна ще й тим, що це – стовідсотково волонтерський і водночас доброчинний проєкт, адже кошти, отримані від продажу цієї збірки, ми спрямуємо на закриття точкових потреб Збройних Сил України, а також – на допомогу постраждалим внаслідок війни українцям.

Вагомою і символічною частиною концепту нашого видання є й її обкладинка. На фронті зображено пробиту булавками ляльку вуду Владіміра Путіна, яку тримає в руках українка в національному строї та вінку. Це символ України. Яка «відфіксує» агресора: наведе з ним порядок, раз і назавжди. Задня частина обкладинки зображує захирілого вуду-Путіна, якому геть зле, помараного синьо-жовтими олівцями, що символізують кольори державного прапора України.
Головний посил: «Зло не тільки мусить, а й згине».
Слава Творцю, ЗСУ і героям України!

Довідка:

Автори-учасники Антології, які написали оригінальну, або переклали на англійську, поезію про війну в Україні, про свою Батьківщину, багато з цих імен стають відомими, або вже такими є, а саме:
Анна Поповчук, поетеса, автор книг, діяч культури, журналіст;
Павло Вишебаба, поет, автор книг, воїн ЗСУ,
Лілія Анциперова, поетеса, очільниця інклюзивного центру в м. Чернівці;
Сергій «Скальд» /Баламутовський/, полеглий воїн, поет з Чернівців, автор книг;
Наталія Ненашева, поетеса, перекладач, волонтер;
Яків Пересунько, військовий пенсіонер, поет, автор книг;
Ірина Павлюк, поетеса;
Христина Козловська, поетеса;
Оксана Філіпчук, поетеса, автор книг, педагог;
Уляна Шарпе, поетеса;
Наталія Ліпська, поетеса, волонтерка;
Оксана Войтович, поетеса, музикант;
Марія Микицей, поетеса, автор книг, представник «Станіславського феномену» постмодерної української літератури, журналіст;
Любов Бенедишин, поетеса, автор книг;
Ольга Деркачова, поетеса, автор книг, педагог;
Тетяна Подоляка, поетеса;
Оксана Кузів, письменниця, автор книг;
Андрій Пермяков, поет, автор книг, віршотелер;
Юлія Косівчук, поетеса, автор книг, м.Чернівці, художниця, бард, активістка;
Оксана Лущевська, письменниця для дітей, автор книг;
Надія і Марія Сальви, мати і донька біженки;
Олена Карпенко /Соломія/, поетеса, композитор, виконавиця пісень;
Аліна Кундукова, поетеса, автор книг;
Соломія Мардарович, поетеса, актриса;
Раса Янускайте, поетеса, автор книг (Литва).
P.S. Друзі, з питань придбання благодійної книги та додаткових питань, прохання писати мені в приватні повідомлення на Фейсбук месенджер до: Анна ПОПОВЧУК або на мою авторську ФБ сторінку «БО – ЛЮБЛЮ».
Тримаймо стрій, кожен – на своєму фронті! Разом – до повної перемоги України!

© Анна Поповчук, м. Чернівці, Україна 🇺🇦, 2024 рік