#Історії_відомих

18 лютого 1900 року, на зламі століть, народилась людина з дивовижним і неповторним голосом – українська співачка Оксана Петрусенко.

«Ой, не світи, місяченько», «Ой у полі вітер віє», «Вкінці греблі шумлять верби»… Ці та інші пісні назавжди увійшли в українську культурну скарбницю.

Її яскраве життя постійно відбуватиметься на зламі. Аж поки 15 липня 1940 року хтось його остаточно не зламає. На її похорон зійдеться ледь не весь Київ, шокований цією подією, а її життєва історія обірветься всього в 40 років.
Павло Тичина, який був, як і багато чоловіків, у неї закоханий, схвильовано напише тоді такі рядки:
«Співала дзвінко, дужо, незрівнянно!
А голос був із щирого срібла!
Ой рано, рано, дуже рано
Оксано, ти від нас пішла…»

То що ж трапилось із цією талановитою українською співачкою, дивуватись і заздрити співові якої могли, мабуть, навіть солов’ї? Якою була її життєва історія і хто її перервав?

Як усе починалось
Вперше почуло голос майбутньої співачки місто Балаклава поблизу Севастополя. Там служив матросом її батько – Андрій Бородавка – родом із Малої Балаклії Харківської області, який мав козацьке коріння. Мати – Марія Кулєшова – приїхала туди з Орловської області.
Кажуть, голосом Оксана вдалася саме в тата, але насолодитись його любов’ю не змогла: коли їй було всього рік, він помре від туберкульозу. І на дівчинку чекатимуть безпросвітні злидні й суворі випробування. Її вітчим пиячитиме, скандалитиме, а дівчинка уже в 14 років піде працювати чорноробочою в порт. Звеселятимуть юну душу хіба що пісні в портовій художній самодіяльності, якими вона по суті й рятувалася.
Одного разу, коли їй буде 18, Оксана приб’ється до музично-драматичної трупи Степана Глазуненка, яка гастролювала тоді в Криму. І, не озираючись, втече слідом за ними з дому. А чого їй було туди озиратись? У минулому не лишалось нічого хорошого. А в майбутньому на неї чекав приголомшливий успіх. Старт було зроблено в трупі Херсонського театру, куди дівчина потрапила після прослуховування у 39-річного Петра Бойченка, який писав романси. Згодом він стане її коханим і вдало придумає їй сценічне ім’я – Оксана Петрусенко.
Славу їй одразу ж принесло виконання партій в опері Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та в п’єсі Івана Котляревського «Наталка-Полтавка».
Далі була робота в Запоріжжі та навчання в Київському музично-драматичному інституті. У1934 році вона стала солісткою Київського театру опери та балету.

Джерело фото: https://mediateka.suspilne.media/media/4784

Творчий злет
Про її талант багато говорили. Нею захоплювались. Її запрошували працювати до москви, але вона відмовилась, і продовжувала своїм яскравим даром збагачувати рідну українську культуру.
Їй багато заздрили. Писали доноси. Її звільняли з театру, друзі відверталися. У ті репресивні 30-і роки вона одного разу була на краю прірви та якось дивом врятувалась.
Вона була улюбленицею мільйонів людей. Її кришталевий глибинний голос линув із радіоточок і заворожував. А ще – залюблював в українську пісню та українську народну спадщину.
Максим Рильський про неї казав, що вона «вміла брати в полон людські серця».
А ще Оксана була дуже людяна. Пам’ятаючи про свій нелегкий шлях до вершин, вона допомагала іншим. Українське мистецтво завдячує їй відкриттям художниці Катерини Білокур. Бідна сільська дівчинка Катерина почула якось по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була», яку виконувала Оксана Петрусенко, і яка її дуже вразила. Далі вона бере свої малюнки, акуратно їх згортає, засовує в конверт і надсилає співачці. Тепер була черга вразитись Оксані, коли, розкривши конверт, вона їх роздивлялась. Потім Оксана зробила все, щоб до сільської дівчини відрядили делегацію й поцікавились її роботами. З того моменту почалося сходження Катерини Білокур на художній Олімп.
Співом Оксани Петрусенко захоплювалась і уславлена світова прима – Соломія Крушельницька. Якось, коли Оксана гастролювала у Львові, Крушельницька підійшла до неї, привіталась і сказала, що в них із нею подібні голоси.
Але в них обох була ще й нелегка доля.

Нелегка жіноча доля
Доля наділила Оксану красою й талантом, але обділила щастям. Чомусь так часто буває.
Якось у Києві співачка знайомиться зі співаком-баритоном Мефодієм Семенютою. Завагітніла. Але Мефодій категорично не хотів дітей. Оксана народжує в січні 1925 року сина Володимира. За два роки потому вона одружиться зі співаком Василем Москаленком, але шлюб буде невдалим: чоловік, виконуючи другі-треті партії, не міг стерпіти її слави виконавиці перших партій.
А далі в її життєву п’єсу неочікувано увірвався трагічний фінал. Гастролюючи у Львові, зійшлася з радянським партійним діячем, редактором газети «Комуніст» Андрієм Чеканюком. Дізнавшись про її вагітність, чоловік покидає Оксану. Вона ж народжує другого сина – Олександра. І буквально за тиждень після його народження помирає.
Ця смерть була раптовою й неочікуваною. Вона збурила масу чуток, серед яких превалювали ті, що співачку насправді отруїли.
Але ця історія навіть після її смерті мала продовження. Знайомі взяли її діток на виховання. Коли одна з них прийшла з малесенькою дитиною до батька – Андрія Чеканюка, він, як справжній комуніст, її вигнав. Жінці доводилося навіть жебракувати, щоб прогодувати у ті важкі воєнні часи сина уславленої співачки.
Як склалися долі її дітей?
Старший син Володимир прожив після мами всього 4 роки й помер від туберкульозу. Молодший вижив і став науковцем у сфері біології.
Час безжально поглинув ту епоху і тих людей, які були головними чи другорядними, добрими чи злими героями в її життєвій виставі.
Але її голос – незабутній.
Народну улюбленицю пам’ятають і зараз.
Так, наприклад, її зовсім недавно згадувала в тексті Радіодиктанту національної єдності 2024 Оксана Забужко.
А Оксану Петрусенко й не можна забути. От послухайте її голос! У ньому звучить магія таланту, сильніша за будь-який час.

Авторка Тетяна Пивовар

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $