29 жовтня 1911 року на борту своєї яхти в суцільній тиші та повній самотності пішов з земного життя Джозеф Пулітцер.

Що ми знаємо про нього? Ким був, про що мріяв, чого досяг у житті?

Народився в Угорщині. Мріяв стати військовим. Опинився в Сполучених Штатах у якості емігранта – без грошей і знання англійської.  Служив у війську за часів Громадянської війни. Потім ким тільки не був – вантажником, офіціантом, погоничем мулів, бухгалтером на тартаку…

Вже згодом  почалася його неймовірна журналістська історія.

Коли читаєш біографію Пулітцера, складається враження, що прожив він не одне життя, а декілька різних. І тоді мимоволі замислюєшся, які все ж таки незбагненні плани на кожного з нас у небесній канцелярії.

Втім, якби не працелюбність і наполегливість, помножені на гострий розум і здоровий глузд, а ще вдача, наявність чи відсутність якої ніхто не відміняв, невідомо, чи став би він  впливовим газетним магнатом, людиною, яка ще у вісімнадцятому столітті заклала міцний фундамент сучасної журналістики.

Він запровадив цілу низку новаторських реформ – знизив вартість  газети до другого центу, збільшив кількість сторінок, започаткував колонку редактора та газетні кампанії, як наприклад збір коштів на постамент для Статуї Свободи, в якому взяло участь понад 150 тисяч осіб. І прізвище кожного, хто пожертвував хоча б декілька центів, було надруковано в його газеті. Кожен з донорів звісно ж залюбки купував цю газету зі своїм прізвищем. За п’ять місяців вдалося зібрати суму, яка перевищувала 100 тисяч доларів.

Його читачів  приваблювала різноманітність тем – від кримінальної та світської хроніки до комерційних оглядів, актуальних розслідувань і гострих викривальних публікацій.

Джозефа Пулітцера вважають хрещеним батьком жовтої преси. Втім саме він став послідовним борцем за  незалежність видань і  фактично засновником четвертої влади.

Згодом безперервна напружена робота підірвала його здоров’я. Підступна хвороба вразила зір і нервову систему, з’явилася непереносимість будь-якого найменшого шуму.

Останні роки життя він взагалі не з’являвся в редакції, перебуваючи або у своєму звукоізольованому особняку, або на яхті, бо тільки шум моря не завдавав йому болю.

Водночас, розробивши спеціальну систему знаків для спілкування з підлеглими, Пулітцер до останнього не втрачав зв’язку з редакцією і визначав політику свого видання.

За заповітом, складеним 17 серпня 1903 року на борту яхти, 2 мільйона доларів   Джозеф Пулітцер залишав Колумбійскому університету для створення Вищої школи журналістики та заснування Пулітцерівської премії, яку вручають щорічно від  1917 р за рішенням піклувальників Колумбійського університету в Нью-Йорку.

Розмір премії становить 15 тисяч доларів США. Можна сперечатися –  багато це чи мало, але Пулітцерівська премія, безсумнівно, найбажаніша нагорода для кожного журналіста.

Авторка Олена Букраба