English version is below

13 лютого — Міжнародний день жіночої дружби. Різні версії ходять про жіночу дружбу, але насправді підтримка подруг для нас завжди важлива.

Особливо це проявилось в українських традиціях дівич-вечора. Як? А ось тут багато цікавого насправді, тож ходімо розбиратися!

(Зображення: картина “Дівич-вечір” Володимира Маковського, джерело – Вікіпедія)

Одна з головних традицій дівич–вечора – голосіння. «Не плачеш за столом – будеш плакати за стовпом», – так безапеляційно твердить народне прислів’я, натякаючи на давню традицію плакати перед весіллям саме на дівич-вечір.

Тож дівчина-наречена сідала на дівич-вечір серед подруг і починала голосити за спеціально завченим текстом та планом.

Існували навіть народні голосіння, які виконувала молода дівиця напередодні свого весілля. А спонукати наречену до цього мали подруги та спеціальна плакальниця, яку на такі заходи кликали.

Плакальниця зналася на страждальних піснях і головною метою її було своїм співом змусити наречену розплакатися і «завити». Оскільки хороші плакальниці були рідкістю, то вони користувалися особливою шаною й попитом.

При цьому дівич-вечір міг тривати навіть кілька днів, а голосити наречена могла як у себе, так і в когось у гостях. Особливо проникливо-жалісливими піснями супроводжувалися обряди розплітання та заплітання кіс.

Спитаєте – чому плакали? Наречена прощалась із молодістю та дівоцтвом, а прощання з кимось чи чимось завжди, як відомо, оповите сумом…

Тож бажаємо вам якщо й тужити, то лише тому, що так належить поводитись за народними традиціями І нехай завжди поряд будуть справжні друзі!

#дівичвечір#жіночадружба#традиції#історії#справжніісторії#Україна#truestories#Ukraine

Article in English:

February 13 — International Women’s Friendship Day.
There are many different opinions about female friendship, but in reality, the support of our friends has always been important to us.

This was especially evident in Ukrainian bachelorette traditions. How exactly? There is a lot of interesting history here — so let’s take a closer look!

One of the main traditions of the bachelorette party was ritual lamentation. “If you don’t cry at the table, you will cry by the post,” says a firm folk proverb, hinting at the old custom of crying before the wedding — specifically during the bachelorette evening.

The bride-to-be would sit among her friends and begin to lament according to a specially memorized text and established order.

There were even traditional folk lament songs performed by the young woman on the eve of her wedding. Her friends — and a special professional mourner invited for the occasion — were supposed to encourage her to cry.

The professional mourner was skilled in sorrowful songs, and her main task was to make the bride burst into tears and “wail.” Since good mourners were rare, they were highly respected and in great demand.

The bachelorette celebration could last several days, and the bride might perform her lamentations both at her own home and while visiting others. The rituals of unbraiding and rebraiding the bride’s hair were accompanied by especially heartfelt and mournful songs.

You may ask — why all the tears?
The bride was saying farewell to her youth and maidenhood, and as we know, saying goodbye to someone or something is always wrapped in sadness.

So we wish you that if you ever feel sorrow, it is only because tradition requires it — and may true friends always be by your side!

(Image: the painting “Bachelorette Party” by Vladimir Makovsky)