#подорожні-історії

Київ вигідно вирізняється з-поміж інших європейських міст дивовижною комбінацією урбаністики, паркового мистецтва й первозданної природи.

Унікальною зеленою перлиною називають парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Феофанія», який знаходиться в Голосіївському районі Києва на схилах Феофанівської балки.
Історія цієї місцини нагадує її ландшафт з підйомами і впадинами.

Кажуть, що раніше ця місцевість називалась Шахраївщина. Невідомо, чому так. Мабуть, тут селилися всілякі шахраї і їм було досить добре, втім, як і номенклатурі радянських та пізніших часів, які їздили сюди лікуватись та відпочивати.

А перші письмові згадки про Феофанію датуються 1471 роком під назвою Лазарівщина: тут жив колись та тримав свою пасіку благочестивий старець Лазар. Мед, зібраний із запашних квітів цієї місцевості, був надзвичайно смачний і люди прозвали це місце пасічним.

У 16 столітті Лазарівщина належала Києво-Печерській Лаврі, а потім була власністю митрополита Петра Могили – видатного просвітника та батька української теології.

Далі місцевість була у володінні настоятеля Михайлівського монастиря Феофана Шиянова, звідки й пішла вже нова її назва – Феофанія, замість попередньої Лазарівщини. Феофан звів тут для своєї літньої резиденції архієрейський будинок і Михайлівську церкву.

Потім тут розміщувались монахи зі скитами, яких непримиримо розігнала радянська влада, а майно, звичайно ж, експропріювала. Натомість розміщували тут скотарню, птахоферму та навіть соціалістично-робітничий кооператив.

У межах Феофанії знаходиться неймовірно красивий Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир, зведений за проектом архітектора Євгена Примакова в 1914 році.

Собору пощастило: в часи комуністичної боротьби з релігією його не знесли, а розмістили тут цехи Інституту механіки. І саме тут під керівництвом академіка Сергія Лебедєва, якого називають творцем першого в Європі комп’ютера, діяла лабораторія, де й виготовили перший комп’ютер. І, мабуть, без божої допомоги не обійшлось.

У 70-х роках минулого століття Феофанія стала парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Тут гармонійно поєднано паркове будівництво з природними ландшафтами та мальовничим каскадом озер.

Воду в озерах називають цілющою, так само як і в джерелах, що містяться на території Феофанії і по яку частенько їдуть сюди люди, спрагнувши за натуральним: водою, красою, повітрям.