#подорожні-історії

Королів, відомих світових політиків та класика української літератури Лесю Українку об’єднував колись Бад-Бурнас – курортне містечко на Одещині, неподалік Татарбунар.

Засноване у 18 столітті німецькими колоністами, наприкінці 19 століття воно було надзвичайно популярним бальнеологічним курортом.
Нині колишній Бад-Бурнас носить назву Лебедівка, та вирізняється з-поміж інших місцин в Україні дивовижною природою й залишками німецьких споруд.

Сосновий ліс, море, солоний лиман, цілющі грязі, вуглецеві ванни, блакитна глина, насичене сіллю та йодом морське повітря, гарячий подих степу… Тутешній клімат сприяв оздоровленню та лікуванню таких хвороб, як туберкульоз, сухоти, захворювання шкіри, опорно-рухового апарату тощо. І на Одещину в популярний на ті часи Бад-Бурнас їхали з усього світу знаменитості.
Це був, звісно, не Баден-Баден з його термальними джерелами, але слави бальнеологічного туризму, який переживав свій розквіт у 19 – 20 століттях, він добряче встиг зачерпнути. Цей німецький курорт Bad Burnas вирізнявся своєю чіткою інфраструктурою й облаштованістю, вишуканими віллами та пансіонатами, а очі милували розкішні сади й парки.

Тут любила відпочивати Леся Українка. Змучена хворобою, вона отримувала шанс відродитись і наповнитись новими силами. Хтозна, може, саме тутешні краєвиди й Бад-Бурнаське побережжя надихнули її колись на такі чудові вірші, які ми щоразу згадуємо, милуючись морем: «Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темніє; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє».
Відпочивав тут і відомий поляк Юзеф Пілсудський з родиною. Але особливо полюбляв ці місця король Румунії Михай. Той самий, який встиг побувати під короною двічі, та лишався далі королем в екзилі. Його біографія схожа на обривчасті береги Бад-Бурнасу й була сповнена карколомних сюжетів.

Він став королем у 4 роки, оскільки його батько зрікся престолу внаслідок скандалу, пов’язаного з коханкою, але через певний час повернувся і змістив сина. А потім 19-річний син змістив уже свого батька, і став знову королем, але маріонеточним. У Москві його називали «король-комсомолець», нагороджували орденами, але йому це не допомогло, і він змушений був у 40-х роках минулого століття емігрувати до Швейцарії, де й прожив до самої смерті у 2017 році.
А Бад-Бурнас, з якого в радянські часи виселили німців, перетворився, звісно ж, на колгосп та рибацьку артіль. Вітер історії розвіяв його колишню славу та розселив по світах людей: нині населення Лебедівки – близько 30 чоловік.

Тепер тут лиманом ностальгійно ганяє вітер, а морське повітря й літнє сонечко лагідно ніжить нечастих відпочивальників, які все-таки ризикнули й заїхали сюди, незважаючи на забутість та теперішню «нерозкрученість» місцини.

Але скільки ж усього ще дивовижного та цікавого можна знайти у нас в Україні, поки ми, висолопивши язика, ганяємо світами 🙂

Автор Тетяна Пивовар