#подорожні-історії

22 липня – День гамака. Дуже правильний, до речі, день. Особливо влітку, коли тіло й мізки хочуть розслабитись.

А відкрив гамаки світові, одночасно з Америкою, уславлений мандрівник Христофор Колумб. Далекого 17 жовтня 1492 року він вперше зафіксував їх у своєму бортовому журналі, описуючи побут індіанців: «Ліжка й ковдри, на яких спали ці люди, – це свого роду шерстяна сітка».
І з тих пір відомий генуезький мореплавець протягом багатьох своїх подорожей неодноразово використовував гамаки в якості ліжок на кораблях для своєї команди: вони займали мінімум місця й рятували моряків від морської хвороби. Лишилось, правда, невідомим, на що саме міняв він в індіанців ці вкрай потрібні побутові предмети.

Старий світ також оцінив відкриття Колумба й гамаки радісно увірвались у життя Європи. Неймовірні відчуття релаксу мали ті, хто в них вкладався.

Мабуть, індіанці племені Майя, де, власне, й з’явилися перші в світі гамаки близько 2 тисяч років до нашої ери, щось знали. Вони взагалі називали гамаки «колискою богів». Цілком можливо, що саме під час перепочинку в гамаках їх осяювали ідеї будувати величні кам’яні міста, створювати розвинену ієрогліфічну писемність та розробляти оригінальну календарну систему. Хтозна. Але зображення гамаків були знайдені на стінах пірамід у містах цієї древньої цивілізації. Та й саме слово походить від дерева «хамак», з кори якого й плели древні індіанці свої перші гамаки.

Із часом гамаки стали невід’ємним атрибутом не лише побуту, а й, наприклад, європейського мистецтва. В гамаках, які були елементом розкішного життя, переважно зображували на картинах представників аристократії. Серед відомих робіт, наприклад, «Гамак» Гюстава Курбе, «Дівчина в гамаку» Раймундо де Мадрасо і Гаррета, «Вечірній чай» Ірвінга Рамзі Уайлза, інші.
А що ж українські художники? Вони переважно малювали, як жнуть, молотять, косять, ще щось роблять. Тобто проти “гамачного” європейського завжди був наш український “недогамачний” стиль: коли не до гамаків, бо багато роботи 🙂

Але День гамака – це чудова можливість нагадати собі й людям, що інколи треба й відпочити. І, можливо, після перепочинку не буде стільки креативу, як у древніх представників племені Майя, проте сили й натхнення додасться.

Автор Тетяна Пивовар