#подорожні_історії

Новий тиждень – нові виклики. Нема сенсу переконувати, як важливо дивитись на речі реалістично, і не будувати рожевих замків.

Будувати рожеві замки не варто ще й тому, що їх уже побудували до нас. Наприклад, мало хто знає, але в Києві є Рожевий замок із цікавою давньою історією. І знаходиться він на Шовковичній, 19. Цей будинок називають ще прибутковим будинком, який був власністю баронів Ікскюль-Гільденбандів.

Родина баронів Ікскюль-Гільденбандів була дуже відомою в Києві і належала до шляхетського роду балтійських німців лютеранського віросповідання та аристократичного роду Естляндії. (Як відомо, Естляндією вважається північна частина Естонії, а нащадками стародавніх естів – нинішні естонці).

Спроектував Рожевий замок, виконаний в яскравому готичному стилі, наприкінці позаминулого століття відомий на ті часи київський архітектор Микола Вишневський. Йому близький був стиль неоренесансу та необароко, і серед його відомих робіт у Києві, окрім цього будинку – флігель О. Гончарова на вул. Жилянській № 120-а та прибутковий будинок на Андріївському узвозі №34.
Прибутковий будинок на Шовковичній (а тоді це була вулиця Левашовська) було зведено в 1891 році. Він мав ще оригінальні дерев’яні готичні шпилі, проте вони згоріли під час Другої світової війни, і з них уцілів лише один.

Рожевий замок, який складався з шести 5 – 7-кімнатних квартир, іменитий власник – барон Володимир Августович Ікскюль-Гільденбанд – здавав в оренду та отримував чималі прибутки. Також у дворі розташовувались конюшні з кіньми і каретні, де можна було орендувати ще й карети.

Барон одним із перших у Києві розмістив на будинку свій родовий герб, запровадивши таким чином нову моду на Липках, які стрімко перетворювались наприкінці позаминулого – початку минулого століття на респектабельний київський район.

1912 року барон продав рожеву садибу (частково в борг) купцю зі Ставропілля Василю Меснянкіну, який протягом 5 років намагався втілити свою рожеву мрію – розрахуватись повністю з боргами за придбане майно. Але йому зробити цього так і не вдалося. Зате вдалося продати садибу буквально напередодні буремних революційних подій 1917-го року.

А далі на заміну рожевому, аристократичному, періодові прийшов, як відомо, безальтернативно червоний. Колишній респектабельний замок перетворили на комуналку, розмістивши в ньому пролетарську еліту (зокрема, тут мешкав відомий радянський письменник Микола Бажан). Нині в будинку розташовано офіс приватної фірми.

Колишній Рожевий замок барона жартома називають ще будинком барона Мюнхгаузена. Але його історія й без мюнхгаузенівських вигадок яскрава й самобутня. А ще історія цього будинку – про те, що аристократичний шарм споруд не здатні розвіяти навіть понад 70 років панування войовничого пролетарського нігілізму. Втім, у будинків майже все, як і в людей 🙂

Автор Тетяна Терещенко