#подорожісвітом

Не зважаючи на зиму, у Мілані лупить холодний пронизливий дощ. І цінність затишної кав’ярні з теплим чаєм та маффіном зростає в рази.

Але, куди не зайдеш, чується слово lavorare (італійською – працювати). За популярністю серед італійських слів воно б’є рекорди (звісно, поряд із не менш популярним mangare (їсти).

І це трохи дисонансно на фоні стереотипного сприйняття Італії, яке асоціюється з dolche vita – солодким життям.

Lavorare можна чути скрізь: у барах, ресторанах, на вулицях, в таксі, готелях.

– Мені подобається ця робота, але в мене зовсім немає часу на життя, – скаржиться красива кароока італійська дівчина в кав’ярні за сусіднім столиком своїм друзям.

– Я приїхала сюди з Луцька два роки тому, але так нічого й не бачу: робота, робота, робота…, – задумливо каже співвітчизниця, яка працює в міланському готелі.

– 30 років тому я приїхала з Бразилії, щоб подивитися Європу, і лишилася в Мілані. Треба постійно крутитись, дуже багато й безупинно працювати, щоб тут жити, – говорить таксистка з Uber Розаліна і з гіркотою розповідає про негативний відгук, який їй щойно поставили клієнти, коли вона не з власної вини застрягла у заторі.

Втім, Lavorare – не менш популярне слово і в інших італійських регіонах. Наприклад, для 65-річного Карла з промислового містечка Карцоллі неподалік Риму воно стало словом життя.

– Я мав свою перукарню. Працював усе життя без жодного вихідного. Жодного! Бо якраз у вихідні й було найбільше клієнтів. Зараз кепсько почуваюсь, став багато чого забувати, але краще б я забув свою роботу, яка з’їла усе моє життя, – якось навіть емоційно скаржиться він, метушливо шукаючи окуляри, які лежать навпроти нього.

Тамара Куцай