Є місця, які особливо притягують сильних світу цього. Відомі люди з’являються там, а потім їдуть, але ще десятиліттями, а то й століттями потому у тих місцях оселяється про них згадка.

Одне з таких місць – чеське місто Маріанські Лазні (колишня назва – Марієнбад).

І зараз, а особливо раніше – це надзвичайно популярний європейський курорт.

Розташований у чеській Богемії, він зажив собі слави завдячуючи джерелам холодної мінеральної води. Більше тисячі років тому монахи, молячись на природі в лісі, помітили солені джерела. Здивувались, а далі почали з них робити сіль і загалом заснували у цих краях, оторочених горами, монастир. У18 столітті тут народжується бальнеологічний курорт, який особливо бурхливо почав розвиватись у 19 столітті.

Загалом тут ніби зупинився час. Дивовижне відчуття, яке складно описати.

Здається, тишу в будь-який момент може перервати поспіх та галас свити довкола британського короля Едуарда VII, яка ретельно слідкуватиме, щоб розташувались усі правильно, за правилами підходили й так само щось брали чи подавали. Хоча з висоти часу здається – яка зрештою різниця?

А до цього можна додати ще й аристократичну метушню довкола іншого правителя – австрійського імператора Франца Йосифа І, який також часто сюди навідувався, в тому числі й для переговорів із королем Едуардом VII. Метушні було б ще більше, якби з ним була дружина – славнозвісна Сісі, але вона, кажуть, не любила з Францем подорожувати, тож він із собою міг брати коханку.

Непублічна зустріч Едуарда VII та Франца Йосифа І у 1904 році тепер назавжди стала публічною: біля парку встановлено пам’ятники, де вони стоять один від одного на відстані.

А подихи зимового вітру звучать тут музикою відомих на весь світ Антоніна Дворжака, Річарда Вагнера, інших, які їздили сюди за натхненням. І Фридеріка Шопена, який бачився в Марієнбаді зі своєю коханою Марією Водзінською, а вона малювала його портрет. Навряд чи саме картина стала причиною їхнього розлучення, але вже за півроку далекого 1836 року він познайомиться із уславленою Жорж Санд, яка надихатиме його ще протягом 8 років на створення безсмертних музичних шедеврів.

Під кронами дерев ходив тут і Гете, шукав наснаги, а потім швиденько йшов писати свою «Марієнбадську елегію», вчергове закохавшись у гарну 19-річну панянку. Тепер тут йому теж є пам’ятник.

Заїжджав сюди й Микола Гоголь. Завозив свою депресію: набравшись її в росії, вивітрював по Європах, але вона була в нього така сильна від російської дійсності, що нічого, власне, не допомагало.

Томас Едісон, Зигмунд Фрейд, Марк Твен, Генрік Ібсен, Франц Кафка, Редьярд Кіплінг, Генрі Кісінджер, Томаш Масарик, Альфред Нобель, Фрідріх Ніцше…

Список такий довжелезний, що легше порахувати серед найвідоміших людей світу тих, хто тут не був.

Маріанські Лазні схожі на машину часу, яка розкручує свою спіраль у минуле, опираючись на чиюсь відому історію.

Адже минає в цьому світі все, окрім історій.

Авторка Тетяна Пивовар