#Подорожні_історії
Історія Старого королівського палацу Празького Замку така ж древня й багатошарова, як і його стіни. Чого тут тільки не було! Тут замислювали і втілювали важливі плани, домовлялись, боролись і навіть викидали ворогів із вікна. Так-так, цей процес викидання недругів дав людській історії таке поняття як «празька дефенестрація».
Старий королівський палац у схемах відвідин Празького замку має позначку один. І це не випадково. З нього все почалося і він схожий на портал у минуле. У понадтисячолітнє минуле. Тут ніби чується відгомін багатьох європейських століть з усіма їхніми історичними викликами. І тут великі вікна над прірвою, які неодноразово ставали «аргументом» у політичних полеміках.
Празький замок заснував близько 880 року князь із роду Пржемисловичів. Тодішню замкову неприступність забезпечували вали, глина й каміння.
Розквіт замкові, як, власне, й багато чому в Празі, приніс Карл ІV в ХІV столітті, зробивши його своєю резиденцією – резиденцією імператора Священної Римської імперії. Поряд почали зводити архітектурний шедевр – собор Святого Вітта, де надалі з’явились усипальниці королів.
Наступне століття принесло в Старий королівський палац таке явище як дефенестрація, яке повториться знову тут за кілька століть, і його внесе до списку важливих подій європейська історія. Походить цей термін від латинського “de fenestra” й означає: “через вікно”. Кого ж першими дефенестрували, тобто викинули з вікна височезного замку з нульовими шансами вижити?
Далекого 1419 року в серцях богемців ще тлів попіл спогадів про спаленого чеського церковного реформатора Яна Гуса, і одного липневого дня він переріс у “пожежу”, з якої почалися гусистські війни й тривали аж до 1436 року. А відправною точкою стало викидання з вікна членів міської ради та розправи над ними багатотисячним натовпом людей (всього жертвами розлючених гуситів стало 11 людей). Це була перша дефенестрація.
Далі було відносно спокійно, але недовго. Королі з династії Ягеллонів, а далі Габсбургів Королівський палац добудовували (зокрема, доповнили його такою перлиною, як Зала Владислава), закладали Королівський сад, будували додаткові палаци та зали.
Аж тут трапилась друга Празька дефенестрація у травні 1618 року, яка започаткувала подальшу Тридцятирічну війну. З вікна палацу розлючені пражани викинули імперських намісників Вільяма Славата і Ярослава Мартініца, а слідом і їхнього писаря Фабріціуса (який нібито опинився там випадково), протестуючи проти диктату Габсбургів.
Жертвам другої дефенестрації пощастило більше, ніж жертвам першої – вони вижили. Пролетівши ту ж саму круту височінь, впали на купу з гноєм, і, зіп’явшись на ноги, швиденько почали тікати від куль дефіністраторів, які хотіли довести свою справу до кінця. Вони втікли, але Європою почали ширитись чутки про сердитих чехів і їхні великі вікна, в які ті викидають своїх ворогів. А церква тим часом порятунок дефіністрованих назвала чудом, в якому не обійшлося без Божого порятунку.
Далі була довга війна, занепад і пограбування палацу.
Лише в другій половині ХVIII століття замок реконструювали, перетворивши його на представницьку резиденцію.
Ось така непроста історія Старого королівського палацу Празького Замку – історія влади, боротьби, неочікуваних поворотів і подій.
Тепер тут ходять туристи, намагаючись роздивитись у минулому неспокійної людської історії розкіш та блиск влади, а також її ризики й ціну.
Авторка Тетяна Пивовар
spravjniistoriyi.com.ua 