Корфу (або грецькою: Керкіра) — зелений острів, що, немов вітрильник, дрейфує крізь час в Іонічному морі і є найпівнічнішим серед Іонічних островів Греції.

Заселений ще в епоху палеоліту, він багато бачив на своєму віку.

Починаючи від того моменту, коли чарівлива німфа Керкіра закохалася в могутнього бога Посейдона, а він – у неї, після чого, сповнений ніжності, поселив її на зеленому острові серед блакитних морських хвиль. І назвав острів на її честь – Керкіра. Коли ж у них народився син Феак, то ця земля, щедро вкрита маслиновими садами та шпилеподібними кипарисами, стала називатись островом феакійців.

Корфу згадується в «Одіссеї» древньогрецького поета Гомера як острів феаків, які врятували Одіссея – царя Ітаки – під час його довгої подорожі. Місцева легенда розповідає, що скеля біля узбережжя — це насправді корабель феаків, який Посейдон перетворив на камінь, обурений тим, що вони допомогли героєві втекти.

Згодом острів став колонією Коринфа, а потім опинявся під владою Риму, Візантії, Венеції, Франції та Британії. Але саме венеційці залишили тут найвиразніший слід: могутні фортеці, вузькі вулички, архітектура, стиль та навіть… любов до пирога з листкового тіста. Наприклад, популярна тутешня пастічада — м’ясна страва з пряним соусом — набула популярності завдяки венеційській кухні.

Цікавий факт: Корфу — єдиний грецький острів, який ніколи не був під османським пануванням. Це дозволило зберегти унікальний європейський характер його архітектури та культури. А ще саме тут народилася принцеса Аліса — багатостраждальна мати принца Філіпа, чоловіка королеви Єлизавети II.

Сьогодні мандрівники зацікавлено відкривають для себе старе місто Керкіру, внесене до списку світової спадщини ЮНЕСКО, та краєвиди острова з оливковими гаями, бірюзовими бухтами й монастирями на скелях.

Корфу — це живий музей під відкритим небом, де античність переплітається з сьогоденням, а легенди оживають на кожному кроці, варто лише придивитись.

Авторка тексту та фото Тетяна Пивовар

#Подорожніісторії