12 грудня 1818 року у Полтаві було відкрито Інститут шляхетних панянок. Відтоді шляхетних панянок на українських землях побільшало.

Інститут став одним із найповажніших жіночих навчальних закладів України та всієї тодішньої імперії. Ініціаторкою відкриття його стала Варвара Репніна-Волконська, в дівоцтві Розумовська, онучка останнього українського гетьмана Кирила Розумовського.

(Зображення: Вікіпедія)

Вона була матір’ю княгині Варвари Олексіївни Репніної-Волконської, яка зіграла особливу роль у долі Тараса Шевченка.

Спершу навчання проходило у будинку Варвари Репніної, а потім уже для нього збудували спеціальну будівлю в класичному стилі. Тепер це – корпус Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

(Джерело: https://nupp.edu.ua)

Чому вчили шляхетних панянок і як там усе було облаштовано?
Програма була різнобічною і включала вивчення мов, зокрема французької й німецької, при цьому французька була базовою. Окрім цього, панянки вивчали арифметику та геометрію, історію, географію, природознавство, літературу та стилістику, чистописання, закон Божий.

Обов’язковими для вивчення були музика (фортепіано, спів), танці, малювання, рукоділля, вишивання, мереживо, плетіння, домоведення й етикет.

Але особливий акцент робився на вихованні манер: приділялась увага правильній поставі, елегантній ході, умінню вести розмову, гарному тону, акуратності в усьому — від зачіски й до оформлення листів.

Дівчат вчили говорити стримано, не підвищувати голос, поводитися гідно в публічних місцях, танцювати мазурку та полонез, красиво сидіти за столом і правильно тримати прибори за столом.

Манери були дуже важливими: виховання мало зробити з учениці «панянку благородного стану». За це їхні рідні, чи держава, чи меценати платили чималі кошти. А ученицями були доньки дворян, офіцерів, заможних чиновників та майбутні гувернантки й виховательки. Звідти виходили дівчата з європейською освітою, добрими манерами та високою культурою.

Власне, інститут мав сформувати жінку, яка відповідала стандартам дворянського/аристократичного суспільства – скромну, виховану, з обмеженим доступом до «зовнішнього світу» та спокус.

(Джерело зображення: https://poltavawave.com.ua)

Що носили в ті часи шляхетні панянки?
Повсякденним одягом були довгі льняні чи бавовняні сукні стриманих кольорів, з комірцями та манжетами, а також світлі фартухи, які носили поверх суконь. При цьому талію підкреслювали поясами та стрічками.

Святковим одягом для балів і урочистостей були сукні з дорогих тканин – шовку та атласу. За взуття служили легкі витончені черевички з невеликим каблуком зі шкіри або світлої тканини.

Головним убором були чепці з тонкого льону, бавовни або шовку, декоровані невеликим мереживом. Були й шляпки для прогулянок з вузькими полями, плетені чи тканинні.
Доповнювали ці вишукані образи рукавички: легкі білі або пастельні.

Особливий акцент у манерах приділявся умінню рівно тримати спину й розправленим плечам. За будь-яких обставин, навіть під час ходьби по коридору.
Сидіти слід було вертикально, не сутулячись, навіть під час уроків рукоділля, письма чи читання.

Ще культивувались поступальні рухи при підйомі, при ходьбі, тобто все мало бути елегантним і контрольованим.

Ось деякі правила Інституту:
тренування перед дзеркалом – дівчат вчили спостерігати себе у дзеркалі, щоб контролювати поставу;
використання стільців і лавок – їх дизайн та висота підбиралися так, щоб учениці не могли сутулитися;
регулярні уроки танців і гімнастики – мазурка, полонез і легкі фізичні вправи допомагали розвивати спину, шию та плечі.

При ходьбі панянки ноги ставили акуратно, по прямій лінії, щоб не хитатися.
Руки — вільно опущені або трохи зігнуті в ліктях, ніяких зайвих жестів, щоб не порушувати елегантності. Голова завжди трохи піднята. Сутулість або неправильна постава вважалися елементом невихованості. Загалом постійне тренування постави було обов’язковою частиною щоденного розпорядку і вона символізувала внутрішню дисципліну, моральну чистоту та шляхетність.

Ось такі були часи, і такі панянки, і такі правила. Вони, як і історії шляхетних панянок, давно вже відійшли в минуле. Але чи насправді відійшли? Вони продовжують жити в гордовитій поставі сучасних панянок, у розпрямлених плечах та рівних спинах, у шляхетних вчинках, в умінні поводитись, навіть говорити і мовчати. Не вірите? От придивіться. Історія шляхетних панянок триває…

Авторка Тетяна Терещенко