Венеційську лагуну в Італії прикрашають ще такі дві унікальні місцини в світі, як Мурано та Бурано.

Хто не чув про муранське скло? В ньому виблискує традиція італійських скляних ремесел та історія островів, з яких воно пішло в світ.

Мурано – одне з найгустонаселеніших місць лагуни, розташоване поряд із Венецією, і його утворюють сім островів. Саме наприкінці ХІІІ століття хлюпотливі смарагдові морські хвилі, які омивають Мурано, почали відображатися в муранському склі.

Як тут з’явилося це ремесло? Як зараз би сказали: його перенесли за місто. Тобто з Венеції скловидувні печі і все, що супроводжувало це ремесло, перемістили на Мурано. З одного боку, так рятували Венецію, будівлі якої були тоді переважно дерев’яними, від пожеж із печей. А з іншого боку, тримали секрети скловидування подалі від зацікавлених зиркань конкурентів.

Майстри-скляри були змушені жити на острові й не могли залишати його без спеціального дозволу. Вони мали спеціальних помічників – servente і serventino (їхній функціонал полягав у тому, що при виготовленні скла вони тримали довгий металевий стержень, аби цей ручний скляний виріб – а він має бути лише ручним – набував необхідної форми).

Майстри з унікальними знаннями мали й певні привілеї: їхні діти у тому становому суспільстві могли брати шлюби зі знаттю.

Але, як зазвичай і відбувається з тим, що забороняють, майстрам вдавалося все ж втекти, не спитавши, звісно, на це дозволу. Секрети вивезли, і за кілька століть до Мурано на невидимих човнах припливла криза.

Загалом різні часи переживав Мурано, але його завжди рятувало це ремесло. Щоб пізнати й подивитись на нього, сюди дотепер пливе величезна кількість туристів.

Ще одне знамените місто – Бурано, яке розкинулось на чотирьох островах. Воно схоже на яскраве мереживо з кольорових будинків в отороченні синіх кольорів, які щедро дарує Венеційська лагуна.

І відоме в світі саме своїм мереживом – елегантним, витонченим, традиції створення якого досьогодні живуть на островах.

Бурано, як і навколишні міста, заснували жителі римського міста Альтіно, які тікали до цієї лагуни від варварських набігів гунів Аттіли та лангобардів. І перша документальна згадка про їхнє мереживо долі в цих місцях датується 840 роком.

Мереживо Бурано — одне з найвідоміших у світі, і про нього розповідає знаменитий тутешній музей мережива.

Це ремесло розквітло в Бурано наприкінці XV століття. Цікаво, що допомогло йому в цьому книговидавництво. Сотні книжок видавались у той час в Європі, Італії та Венеції з дизайнами мережива та вишивки, які можна було замовити в Бурано, і попит на це підігрівали мода на жабо та інші аксесуари. Гільдія майстрів цього ремесла була однією з найбагатших гільдій Венеції XVII століття – епохи буму мережива в Європі. А вся європейська знать тих часів ховала свої шиї за вишуканим буранським мереживом.

Кінець Венеційської республіки (1797 рік) ознаменував початок кризи цього ремесла, яке перетворилось на локальне сімейне.

Але в його мереживі, якщо пильно придивитись, завжди можна розгледіти багатовікові унікальні традиції, сповнені злетів і падінь. В основі яких, як завжди і скрізь, лежить невтомна людська праця та унікальність таланту.

Авторка Тетяна Пивовар

Фото: Ярослави Куцай

#Подорожніісторії#Мурано#Бурано#ОстровиІталії#Італія#Венеція#Murano#Burano#Italiya#Italy#truestories#справжніісторії#мандрівки#історії