За життя її часто називали просто «дивакуватою старенькою» з Олешок, яка від якогось дивного розпачу зафарбувала власну хату з ніг до голови. Сусіди знизували плечима, хтось крутив пальцем біля скроні, а вона просто мовчки купувала на останні гроші найдешевшу емаль і малювала.

Сьогодні ж про неї пишуть провідні мистецтвознавці, її образи досліджують великі культурні інституції, а нещодавно в самому центрі Києва, на Хрещатику, вітрини модного магазину «Всі. Свої» прикрасили її малюнками.

То хто ж така Поліна Райко, і чому її світ, який народився в глухому куточку Херсонщини, сьогодні став одним із найгучніших символів української культури?

Жінка, яка розфарбувала свій біль

Пелагея (Поліна) Андріївна Райко народилася у 1928 році. Більшу частину життя вона прожила звичайним, неймовірно важким людським життям: робота в колгоспі, власний город, сімейні клопоти. Жодної художньої освіти, жодного стосунку до мистецтва.

Але наприкінці 90-х років доля влаштувала їй страшне випробування. Одне за одним Поліна Андріївна втратила всіх: спочатку в автокатастрофі загинула її улюблена донька Олена, потім помер чоловік Микола, а невдовзі пішов із життя й син Сергій, який до цього через проблеми з алкоголем перетворив її дні на суцільне жахіття.

У 69 років жінка опинилася в абсолютно порожній, холодній і напівзруйнованій хаті. Навколо була лише тиша і невимовне, чорне горе. Саме тоді, щоб буквально не збожеволіти від самотності, вона вперше взяла до рук пензель. Першим на її хвіртці з’явився білий голуб. Потім фарба перекинулася на стіни, стелю, піч, міжкімнатні двері та паркан. За кілька років Поліна Райко перетворила свій простір на суцільне, живе полотно.

Справжнє визнання прийшло після смерті

Поліна Райко стала знаменитою вже після своєї смерті (вона пішла з життя у січні 2004 року). Але лише в останні роки її життя унікальний будиночок випадково відкрили для себе херсонські митці та активісти. Вони були приголомшені: перед ними постав чистий, потужний феномен українського наївного мистецтва.

Сьогодні фахівці без вагань ставлять її ім’я в один ряд із Марією Примаченко та Катериною Білокур. Тільки якщо Примаченко творила на папері та полотні, Поліною Райко рухав такий масштабний внутрішній імпульс, що її «полотном» став цілий дім.

Що приховано у її малюнках?

Її всесвіт – це дивовижний калейдоскоп, де переплелися три великі лінії:

Особиста трагедія та віра. На стінах хати вона малювала янголів і своїх загиблих дітей, намагаючись подарувати їм той затишок у потойбіччі, якого вони не мали на землі.

Неймовірна природа Півдня. Будинок заселили фантастичні звірі, дивовижні леопарди, казкові величезні птахи та чудернацькі риби. Це була квінтесенція дніпровських плавнів та херсонського степу.

Козацький дух свободи. Її живопис не підкорявся жодному правилу чи академічному канону. Це була абсолютна й чиста свобода самовираження.

Чому про неї говорять саме зараз?

В тому, що малюнки Поліни Райко стали зараз такими популярними, є певний символізм.

Олешки, де розташована її диво-хата, зараз перебувають під російською окупацією. Ба більше, у червні 2023 року після підриву Каховської ГЕС будинок художниці затопило майже під саму стріху. Тендітні глиняні стіни не витримали великої води, і більшість унікальних розписів (близько 60-70%) було втрачено назавжди.

Тому кожна листівка, кожен буклет і кожна згадка про неї – це наш культурний маніфест. Це спосіб показати всьому світу, що український Південь має глибоку, кольорову й непереможну ідентичність. Ворог може тимчасово окупувати території чи затопити фізичні стіни, але усесвіт, який створила проста українська жінка зі змученою душею, знищити неможливо. Він продовжує жити й проростати.

Авторка Надія Мигунець

(Фото з відкритих джерел)

#справжні_історії #true_stories #поліна_райко #polina_rayko #феномен_райко #олешки #український_наїв #naive_art #українська_ідентичність #ukrainian_identity