У Празі, серед готичних шпилів та старовинної чеської архітектури, є особливе місце, де щосуботи лунає український сміх, а діти виводять у зошитах такі рідні, але часом складні літери «Ї» та «Ґ». Це – Суботня українська школа «Ерудит». Створена ще у 2007 році за підтримки Української греко-католицької церкви, вона виросла у справжній культурний та освітній місток між Батьківщиною і Європою, ставши єдиним закладом у Чехії, який уже майже два десятиліття співпрацює з Міжнародною українською школою (МУШ) м. Києва й дає дітям документ державного зразка України.

За кожним важливим проєктом завжди стоїть конкретна людина. Для «Ерудиту» такою знаковою людиною стала її директорка, Наталія Ігорівна Фаркаш, яка розуміє виклики еміграції як ніхто інший.

«Якби не ця школа, моя дитина ніколи б не навчилася писати…»

Для багатьох родин, які поїхали до Чехії задовго до великої війни – так званих «заробітчан» – суботня школа стала чи не єдиним способом зберегти мовний зв’язок із домом. Діти, народжені в Чехії, потрапляють під колосальний вплив місцевого середовища. Вони швидко інтегруються, розмовляють чеською без акценту, але ризикують назавжди втратити своє коріння.

Наталія Ігорівна ділиться дуже особистим досвідом, який зрештою і є головним маніфестом школи:

«В мене дитина народжена тут. Я сама вчителька, ми україномовна родина, і в мене дитина, але мене цікавить, щоб вона розмовляла рідною мовою. І якби не ця школа, вона би ніколи не навчилася писати, я вам признаюсь як мама і вчитель. І вона мені сьогодні пише смс українською мовою! Багато родин не здатні самотужки цього дати, діти в еміграції часто не володіють рідною мовою, не пишуть».

За роки роботи школа випустила вже близько 200 учнів, які отримали офіційні українські атестати. Багато хто після 9-го класу вступає до чеських коледжів, а випускники 11-го класу нострифікують атестати та успішно підкорюють чеські університети, маючи подвійну перевагу – європейську інтеграцію та сильне українське коріння.

На межі волонтерства і війни: школа, де не відмовляють нікому

Повномасштабне вторгнення 2022 року змінило все. До Праги приїхали тисячі біженців, мами з дітьми, які тікали з-під обстрілів, часто взагалі без речей і заощаджень. «Ерудит» став для них острівцем психологічного порятунку та звичного життя. Проте фінансова реальність еміграції – жорстка. Школа функціонує як громадська організація на самоокупності (оплата становить в районі 1000–1500 чеських крон на місяць, що еквівалентно приблизно 50 євро), але для багатьох сімей навіть це є проблемою.

«Тут батьки не будуть платити великі кошти, це максимум, що вони можуть оплачувати. І то є багато батьків, наприклад, з Харкова – зовсім без грошей, одинокі мами без грошей… — розповідає Наталія Ігорівна. — Я батькам завжди пояснюю: якщо у вас фінансові труднощі, але ви маєте бажання відвідувати нашу школу, підходьте, ми йдемо назустріч. Ми не відмовляємо тим дітям, які мають бажання, а не мають коштів. Є батьки, що підходять, і ми вирішуємо це».

Зараз, на четвертому році великої війни, педагоги помічають певну кризу та спад мотивації серед деяких батьків – діти безкоштовно навчаються в чеських закладах, де відвідування є обов’язковим за законом, і навантажувати дитину ще й у суботу стає важче. Але вчителі «Ерудиту», багато з яких самі в будні працюють у чеських школах, роблять неможливе: вони адаптують програми, «підганяють» теми під чеську систему, щоб не дублювати зайвого, а фокусуватися на головному – українознавчому компоненті та ліквідації розбіжностей у складних предметах, на кшталт математики.

Велика мрія про державне крило

Сьогодні «Ерудит» тримається на українських складових – ентузіазмі, любові та волонтерському дусі викладачів. Але щоб зберегти мільйони українських дітей за кордоном, цього замало. Потрібна системна підтримка держави.

Директорка школи відверто говорить про плани та свою найбільшу мрію, яка має стати закликом для українських чиновників у вищих ешелонах влади:

«Найбільша моя мрія – щоб ця школа потрапила під крило Міністерства освіти, щоб цим піклувалася держава, щоб це не було напівприватний чи приватний освітній заклад. Наразі все тримається на рівні волонтерському… Хочеться, щоб це мало чітку структуру, було під опікою держави».

Історія празького «Ерудиту» – це історія про збереження ідентичності рідного народу, куди б доля кого не закинула.

Авторка Тетяна Пивовар

#Справжні_історії #Ерудит #УкраїнціВЧехії #Прага #ОсвітаЗаКордоном #Сторітелінг TrueStories