Сьогодні, коли ми дивимося на наслідки атаки росією Києво-Печерської лаври, яка входить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, серце стискається від болю.

Нещодавне пошкодження Успенського собору вкотре нагадало: ворог воює не просто за території, він прагне знищити нашу пам’ятть та ідентичність. Проте українська культура має дивовижну властивість – вона завжди відроджується.

Але хто ж долучився колись до створення унікальних пам’яток українського бароко (його ще називають козацьким, або мазепинським бароко) на території Лаври?

А долучився до створення та відновлення унікальних споруд простий сільський каменяр з Київщини Степан Дем’янович Ковнір.

Він народився у 1695 році у селі Гвоздів, що належало Київському Пустинно-Микільському монастирю.

З молодих років працював звичайним каменярем, а близько 1720 року переселився до Києва. Місто саме оговтувалося після страшної лаврської пожежі 1718 року, і тут розгорталося грандіозне будівництво. Не маючи академічних дипломів, Ковнір навчався безпосередньо на риштуваннях під керівництвом видатних європейських зодчих – Йогана-Ґоттфріда Шеделя та Василя Нейолова. Переймаючи досвід, він виріс у самостійного й унікального фахівця, чий стиль став вершиною українського бароко.

Степан Ковнір віддав Лаврі майже 40 років свого життя. Спершу йому довіряли господарські споруди – друкарню, палітурню, комори. Але згодом його унікальний почерк прикрасив найважливіші пам’ятки: він зводив розкішні дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, будував Свято-Троїцьку церкву в Китаєві, витончений собор у Василькові та брав участь у будівництві величного Кловського палацу. Ба більше, саме рука Ковніра створювала фігурні фронтони того самого Успенського собору.

Його головним прижиттєвим пам’ятником став легендарний Ковнірівський корпус у Верхній Лаврі. Ця будівля з розкішними фігурними фронтонами уособлює справжній український дух, адже майстер прикрасив її орнаментами, що повторювали мотиви народного різьблення.

Удар, який росія завдала по Успенському собору – це не перша спроба імперії стерти нашу культуру. У XX столітті собор уже підривали, а будівлі Ковніра стояли в руїнах. Але українці щоразу відбудовували своє.

Юридично Ковнір був лаврським підданим, але за свій унікальний розум і талант отримав омріяну свободу: був звільнений від повинностей, здобув статус міщанина та власну садибу.

Він прожив неймовірні для XVIII століття 91 рік і помер у 1786-му, залишивши по собі витончений кам’яний літопис. Який пережив багато і ще переживе.

Авторка Надія Мигунець

Джерело зображень: Вікіпедія

#Справжні_історії #СтепанКовнір #КиєвоПечерськаЛавра #УспенськийСобор #КовнірівськийКорпус #українськебароко #історіяКиєва #ЮНЕСКО #незламність #TrueStories #StepanKovnir #UkrainianBaroque #KyivPecherskLavra #SaveUkrainianHeritage #ArchitecturalHistory