15 липня 1606 року народився відомий нідерландський художник Рембрандт ван Рейн.

Історію людини часто зберігають речі, якими вона користувалась, та місця, де вона жила. Ніби комора часу.

Показовий у цьому плані будинок-музей нідерландського художника Рембрандта, неперевершеного майстра світла та тіні в живописі.

У центрі Амстердама, де він жив у 17 столітті, в його колишньому будинку можна бачити майстерню, художній салон, меблі, глечики, фарби й загалом багато всього. Дивовижне місце, де з тіні часу ніби вихоплюються на світло цікаві аспекти життя цієї геніальної людини, та й загалом тієї епохи.

Опудала звірів, екзотичних ящірок, навіть крокодилів. І все це впереміш з погруддями імператорів, філософів, різними видами зброї, снарядів, костюмів різних історичних епох.

Окрім малювання, художник мав ще одну пристрасть – колекціонування раритетів. Його будинок, в якому жив з 1639 по 1658 рік, певним чином нагадував якусь чудернацьку кунст-камеру, куди стягувалось багато всього різноманітного з усього світу за величезні кошти.

У будинку містилась і величезна кількість його селфі-портретів (протягом життя він намалював близько ста селфі, затьмаривши своїм рекордом усіх художників 17 століття, та й не лише).

Чому він так натхненно й багато себе малював? І чому не зображував свою персону із пензлями та палітрами, а винятково як світського респектабельного чоловіка? Насправді малювання власних портретів не було проявом безмежного самолюбства. Це був вдалий самопіар: він використовував себе як зразок та модель для потенційних замовників, а також тиражував таким чином свій портрет, просуваючи себе на ринку.

І, завдячуючи в тому числі й багатьом своїм селфі-портретам, перетворювався на дуже відомого художника: від замовлень портретів часто не було відбою.

Тепер у музеї розміщено найбільшу колекцію його офортів, і з деяких він дивиться задоволено й самовпевнено. А як ще може дивитися людина, яка знає так багато про ефективне просування?

У цьому будинку, кажуть, він зазнав найвищих творчих злетів. Проживаючи в оточенні багатих і бідних сусідів, а також емігрантів з усього світу, ніби надихався цією різноманітністю та мультикультурністю.

Тут зберігаються меблі його епохи і навіть посуд, яким він користувався. І навіть глечики, в яких він розмішував кварц із глиною. І які закинули колись у вигрібну яму судові пристави, які прийшли описувати майно Рембрандта – уже банкрута. Бо його життя, як і творчість, складалось також зі світла й тіні. Загалом, завдячуючи їхньому детальному описові майна, фактично й постав цей музей на початку минулого століття, з відтвореними в деталях життям та побутом талановитого митця.

Рембрандт був пристрасною людиною. І виставка в його музеї – це про любов різного виду: любов до дружини Саскії, до інших жінок, любов драматичну, грайливу, батьківську, благодійну й любов до тварин. Включно з надзвичайною його любов’ю до довгих прогулянок і колекціонування раритетів.

…Навпроти будинку-музею зараз розмістився велелюдний ресторанчик, де можна бачити людей з різних куточків світу й різного достатку. Все так само, як і тоді, коли він жив.

Молодий хлопець ковтає слину, дивлячись крадькома на повні тарілки своїх попутників.

Літня жінка розраховується за чоловіка, який розлігся на спинку стільця, виставивши ноги.

Чоловік зосереджено везе жінку на інвалідному візку.

Група французів жваво п’є вино.

Чоловіки радісно йдуть у бік вулиці червоних ліхтарів.

Цікаво, як би він міг зараз їх усіх змалювати?

Світло і тіні…

Він так багато знав про це.

Авторка Тамара Куцай

#Рембрандт #Амстердам #СправжніІсторії #музейрембрандта #селфі #Rembrandt #RembrandtHouse #SelfPortrait #TrueStories