Поки наші діти готуються до нового навчального року, який стартує 1 вересня, пропонуємо зазирнути в минуле: як вчилися наші предки і чому їхня освіта дивувала весь світ.

У XVII–XVIII століттях освіта в Гетьманщині та на Запорозькій Січі вважалася однією з найрозвиненіших у всій Східній Європі. Початкові школи діяли майже при кожній парафіяльній церкві. Вражаючий факт із перепису 1740–1748 років: лише в семи полках Лівобережжя на 1099 населених пунктів припадало цілих 866 шкіл!

Освітній простір козацької доби мав чітку систему
Парафіяльні школи відкривали двері для всіх дітей без винятку – поруч за лавами сиділи сини козацької старшини та діти звичайних селян-посполитих.

Полкові та сотенні школи готували спеціалістів для військово-адміністративної служби: майбутніх писарів, канцеляристів та перекладачів.

Січова школа при церкві Покрови Пресвятої Богородиці на Запорожжі виховувала старшинських канцеляристів, читців та дяків.

Чого навчали у козацьких школах?

Мови та грамота: розгортали «Азбуку» та «Псалтир», вчилися писати старослов’янською та тогочасною книжною українською («простою») мовою. У старших класах та колегіумах опановували ще й латину.

Каліграфія та скоропис: вивчали складний, естетичний стиль декоративного письма для офіційних універсалів і грамот.
Арифметика: опановували лічбу для господарства, військового обліку та розподілу майна.
Музика й спів: спів був важливою частиною навчання; в освітніх і церковних осередках розвивалися багатоголосий партесний спів та музична грамотність. При багатьох школах діти грали на кобзі, бандурі, цимбалах і литаврах.
Військовий вишкіл: на Січі хлопців вчили плавати, їздити верхи, орудувати шаблею, влучно стріляти, орієнтуватися на місцевості та маскуватися.

Факти, які дивують і сьогодні
Шок іноземців: арабський мандрівник Павел Халебський у 1654 році записав у щоденнику: «По всій землі козаків ми помітили прекрасну рису: всі вони, за винятком небагатьох, грамотні, навіть їхні жінки та дочки вміють читати… А сиріт вчать дяки та священники».

Джури-підмайстри: на Січі хлопчики не просто допомагали досвідченим воїнам, а були їхніми офіційними учнями. Досвідчений козак особисто відповідав за життя, навчання та моральний вишкіл свого джури.

Спудеї-мандрівники: напередодні вересня студенти Києво-Могилянської академії вирушали у мандри – мандрували селами, співали канти, ставили вертепи та підробляли вчителями, піднімаючи освіченість у найвіддаленіших куточках країни.

Ось так народжувалася культура, де зброя та книга доповнювали одна одну, створюючи феноменальне освітнє середовище нашої історії.

На фото: українська школа минулих століть, ми знайшли її для вас в Національному музеї народної архітектури та побуту України.

#СправжніІсторії #TrueStories #ІсторіяУкраїни #Гетьманщина #Освіта #ЗапорозькаСіч #КультурнаСпадщина