Мальту можна назвати уламком стародавнього світу, що застиг посеред блакитних хвиль Середземного моря. Коли підлітаєш до цього острова, здається, ніби дивишся на гігантський золотий злиток, який ювелірно обтесали вітри та хвилі. Особлива його архітектура зачаровує з першого погляду: усі будівлі тут зведені з місцевого золотистого вапняку. У променях вранішнього або вечірнього сонця місто ніби палає золотом, створюючи ілюзію казкового Ельдорадо, що піднялося з морської безодні.

Тіні прадавніх велетнів та Атлантида

Історія Мальти губиться у такій глибокій давнині, що навіть єгипетські піраміди здаються на її тлі юнаками. Тут, на клаптику суші, височіють мегалітичні храми – Джгантія, Хаджар-Кім, Мнайдра. Вони старіші за Стоунхендж і зведені з кам’яних брил вагою до 50 тонн. Місцеві легенди століттями стверджували, що ці споруди збудували гіганти – єдині істоти, яким під силу було підняти такі скелі.

Проте найзагадковіша легенда пов’язує Мальту із загубленою Атлантидою. Деякі дослідники припускали, що Мальтійський архіпелаг – це вершини зануреного у воду гірського хребта, який колись з’єднував Європу з Африкою. Мальтійські «колії» (cart ruts) – загадкові глибокі борозни у вапняковій породі, що тягнуться через увесь острів і часто йдуть прямо під воду на десятки метрів – вважають залишками інфраструктури тієї самої прадавньої цивілізації атлантів. І нібито, коли глобальний катаклізм поглинув Атлантиду, лише золоті верхівки храмів Мальти залишилися над водою, зберігаючи таємниці тисячоліть.

Меч і Хрест: епоха лицарів

Сучасне обличчя Мальти сформував Суверенний військовий Орден Госпітальєрів (більш відомий як Мальтійський орден). Отримавши острів у 1530 році від імператора Священної Римської імперії Карла V за символічну плату – одного мальтійського сокола на рік, – лицарі перетворили скелястий безводний острів на неприступну фортецю християнського світу.

Столиця Валлетта – це шедевр військової інженерії бароко. Її вулиці спроєктовані так, щоб морський бриз працював як природний кондиціонер, а високі золоті стіни захищали від ворожих ядер. Прогулюючись повз величний собор Святого Іоана, оздоблений усередині справжнім золотом та шедеврами Караваджо, важко уявити, що ця розкіш колись була місцем запеклих битв.

Українські козаки та Мальтійські лицарі: несподіваний альянс

Мало хто знає, але між далекою засніженою та степовою Україною і розпеченою сонцем Мальтою існував міцний, майже містичний зв’язок. Українське козацтво та Мальтійський орден були спорідненими душами. Обидві організації виникли як форпости християнського світу проти експансії Османської імперії, мали суворий військовий устрій, виборність лідерів та культ лицарської честі.

Запорозьку Січ деякі дослідники називають православним лицарським орденом, і заснували її, нібито орієнтуючись саме на статут та структуру Мальтійських госпітальєрів. Не секрет, що на багатьох давніх козацьких похованнях в Україні ще й зараз можна побачити козацькі мальтійські хрести.

Зв’язок козаків із Мальтою був міцним

Військовий обмін: козаки не раз бували на Мальті. Вони припливали сюди на своїх швидких «чайках», обмінюючись із мальтійцями досвідом морських битв та абордажу. Мальтійські лицарі захоплювалися козацькою тактикою ведення бою на воді, а козаки переймали європейське мистецтво фортифікації. Їх поєднували ще й спільні вороги.

Таємниця собору Святого Іоана: якщо ви завітаєте до цього головного храму Валлетти і уважно придивитеся до мармурових надгробків, барельєфів під ногами та на стінах, де поховано сотні знатних лицарів, ви побачите дивовижну деталь. Серед рельєфних зображень та військових трофеїв висічено постаті військових у характерних козацьких шапках, із довгими вусами та оселедцями. Це німе свідчення того, що мальтійські лицарі вважали українських козаків своїми рівними побратимами по зброї.

Представлені козаки у всіх своїх атрибутах – шароварах, з шаблями та оселедцями на голові – й на історичному панно в музеї величного міста Мдіна.

Тож Мальта – це дивовижний золотавий острів з величезними кактусами обабіч доріг, який має безліч цікавих історій, часто таємничих і не до кінця досліджених.

Тут ніби оживають міфи. Проходячи повз її золоті фортеці, дивлячись на синє море, легко уявити, як сотні років тому до цих берегів причалювали козацькі чайки, а українські воїни вели дружні бесіди з мальтійськими лицарями, поєднуючи дві різні культури у спільному прагненні до свободи.

Авторка Надія Мигунець

#мальта #історія #козаки #справжніісторії #подорожніісторії #мальтійськийорден #атлантида #архітектура #malta #history #cossacks #knights #travelstories #truestories