На мальовничому пагорбі Онелья в італійському місті Імперія, що розкинулось на Лігурійському узбережжі, стоїть споруда, яку місцеві мешканці називають Кам’яним цирком.

Це Вілла Грок (Villa Grock) – нетипова резиденція, де сплелися елементи італійського модерну (Liberty), арт-деко, езотеричні символи та циркова ексцентрика. Сплелися і дивують та захоплюють відвідувачів.

Цей палац побудував син бідного селянина, який став мільйонером, випередивши за статками європейських аристократів та змусивши увесь світ вгадувати свої таємниці.

І все це хлопець зробив своїм сміхом. Він був клоуном. Королем клоунів.

Від синців і хлопчика на побігеньках до Короля клоунів

Справжнє ім’я Грока – Шарль Адрієн Веттах (1880–1959). Він народився в маленькому швейцарському містечку і походив з родини селян-пастухів. Батько марив цирком і у вільний час учив сина перших акробатичних трюків, часто через синці та біль.

Шлях Адрієна до слави був тернистим: він працював продавцем годинників, викладачем французької, санітаром та навіть чистильником взуття, словом, на різних підробітках. Але щовечора тренувався грати на інструментах, вивчав різні циркові трюки і вчився ходити по канату.

Сценічне ім’я Грок виникло випадково у 1903 році, коли він замінив у дуеті артиста на ім’я Брік. Спайка «Брік і Грок» мала миттєвий успіх, і це ім’я лишилося з ним назавжди.

У 1919 році в паризькому мюзик-холі «Олімпія» після чергового аншлагу його оголосили «Королем клоунів» (King of Clowns).

Унікальний стиль Грока: чим він «брав» глядача?

Грок категорично відмовився від традиційного дурнуватого білого гриму чи бійки з тортами. Його магія трималася на кількох стовпах:

Гігантські маніпуляції та інструменти: він виходив на сцену в гігантському фраку, черевиках 50-го розміру та з маленьким чемоданчиком. Звідти він діставав маленьку скрипку й віртуозно виконував класичні твори.

Феноменальний мультиінструменталізм: Грок вільно грав на 24 інструментах (від акордеона й кларнета до ксилофона та рояля).

Пластика та трюки з меблями: один із його найвідоміших номерів – спроба підсунути важкий рояль до стільця, замість того щоб підсунути стілець до рояля. А коли кришка інструмента падала, він провалювався крізь сидіння стільця й грав на фортепіано ногами з підлоги.

Мовна гнучкість: володіючи 6 мовами, він завжди виступав мовою тієї країни, де проходили гастролі, а його фірмове й розгублене вигукування «Pourquoi?» («Чому?») миттєво ставало крилатим фразеологізмом серед глядачів.

Загалом його жарти були філософськими, не такими, як в інших клоунів, глибокими і трохи навіть сумними.

Кохання, музи та родина

На сцені Грок був неперевершеним майстром комедії, а в житті – людиною, яка ревно берегла свій особистий простір. Він майже не давав приводів для світських пліток і рідко впускав публіку у свій сімейний світ.

Першою дружиною артиста була французька циркова артистка Луїза (Лулу) Булло. Після її передчасної смерті у 1918 році поруч із ним з’явилася жінка, яка стала його найближчою супутницею на все подальше життя, – італійська співачка Інес Марія Оспірі.

Інес була для Грока не лише дружиною, а й надійною опорою. Поки він підкорював найпрестижніші сцени Європи, вона допомагала організовувати його гастрольне життя, дбала про побут і створювала той спокій, який був необхідний артистові після виснажливих виступів.

Разом вони виховували Б’янку – доньку Інес від попереднього шлюбу, яку Грок прийняв як рідну. Саме заради родини він мріяв про місце, де можна було б сховатися від гастролей і оплесків. Так на Лігурійському узбережжі з’явилася розкішна резиденція, яку спочатку назвали Villa Bianca – на честь Б’янки. Згодом увесь світ дізнався її під іншою назвою – Villa Grock, і вона стала таким самим символом її господаря, як його знамениті великі черевики, скрипка та неповторна усмішка.

Вілла Грок: зашифровані знаки та легендарні гості

Закохавшись у Лігурійське узбережжя, наприкінці 1920-х років Грок придбав ділянку в Імперії. Він особисто розробляв креслення разом із місцевим будівельником Армандо Бріньйоле. Будівництво коштувало астрономічних грошей і Грок їх мав зі своїх гастрольних гонорарів.

В чому унікальність та таємниці вілли?

Парк як циркова арена: огорожі, балюстради та колони парку площею 7 000 м² виконані у формі жонглерських булав, циркових куль та масок.

Масонські та астрологічні коди: Грок захоплювався езотерикою та астрологією. У мозаїці басейну, формі вікон та ліхтарів зашифровані знаки зодіаку, числові коди та символіка карт Таро.

Храм на воді: на штучному озері артист збудував місток, який веде до пагоди. Там він влаштовував приватні концерти під відкритим небом.

У 1930–1950-х роках Вілла Грок була осередком європейської богеми. Тут гостювали видатні музиканти, циркові династії з усього світу, європейські аристократи, зірки та кінорежисери того часу, які приїздили на Лігурійське узбережжя шукати натхнення.

Спадок «Короля»

Після смерті Грока у 1959 році вілла тривалий час занепадала. Проте влада провінції Імперія викупила її, провела масштабну реставрацію та відкрила тут Музей клоуна (Museo del Clown).

Сьогодні це мультимедійний простір із залами магії, оптичними ілюзіями, інтерактивними гримерками та кінозалами.

Тепер тут на екрані в чорно-білому форматі демонструють відвідувачам його сценічне життя, на першому поверсі офіціант подає неймовірно смачну каву, а в дивовижному кам’яному гроті-фонтані дзюрчить вода, яка ніби нагадує, що все минає, а талант лишає свій слід…

Авторка Надія Мигунець

#Справжні_історії #подорожні_історії #подорожі #італія #лігурія #віллагрок #сторітелінг #історіядня #travelstories #travelwriting #italytravel #liguria #villagrock #storytelling #travelinspiration