Якщо ви шукаєте в Італії місце, де море зустрічається з гірським спокоєм, а повітря м’яке й наповнене запахами моря та пахощами свіжої оливкової олії, вам сюди – на Лігурійську Рів’єру. Неподалік від кордону з Францією розкинулося дивовижне місто з величною назвою – Імперія (Imperia).

Проте за цим пафосним ім’ям ховається одна з найнезвичайніших урбаністичних та людських історій Італії.

Місто, народжене з вікової ворожнечі
Імперія – це поєднання того, що, здавалося б, поєднати неможливо. На відміну від давніх італійських міст, які зростали століттями навколо одного ядра, Імперія у своєму нинішньому вигляді з’явилася лише у 1923 році.

Протягом кількох століть на цій землі існували два абсолютно непримиренні сусідські містечка, розділені лише невеликою річкою Імперо: Порто-Мауріціо та Онелья.

Порто-Мауріціо стояло височіючи на скелястому мисі. Це було затишне, закрите, морське поселення з вузькими лабіринтами вуличок-каруджі (caruggi), що підпорядковувалося Генуезькій республіці. Його жителі були консервативними моряками та рибалками.

Онелья, навпаки, розкинулася переважно на рівнині. Вона належала могутній Савойській династії, була відкрита для торгівлі, відрізнялася ширшими вулицями, елегантною п’ємонтською архітектурою та яскравим підприємницьким духом.

Сусіди настільки не любили один одного, що століттями між ними точилися дрібні війни, суперечки навіть за те, чия риба й олія кращі. І коли у 1923 році королівським декретом їх нарешті об’єднали в єдине місто, назвавши його за ім’ям річки-межі Імперією, місцеві жителі ще десятиліттями звикали вважати себе городянами «спільного дому». Вони й досі жартома ділять місто на дві половини, зберігаючи різні традиції.

Золоте серце Лігурії: столиця оливкового дерева
Якщо Порто-Мауріціо дарувало місту морський дух, то Онелья створила його економічне серце. Саме Імперія є світовою столицею однієї з найцінніших оливкових культур – олив сорту Таджаска (Taggiasca). Це невеликі, видовжені смачні оливи з тонкою шкіркою.

Історія сорту пов’язана з монастирськими спільнотами. Перші оливкові дерева, ймовірно, потрапили до західної Лігурії з острова Лерін біля Провансу разом із монахами Святого Колумбана. Пізніше бенедиктинці з міста Taggia вдосконалили культивування оливи – саме від назви цього міста походить назва сорту Taggiasca.

Саме в Імперії розташований унікальний Музей оливкового дерева (Museо dell’Olivo), заснований відомою династією підприємців Карлі. У ньому зібрано не просто преси й амфори: тут зберігаються глечики, яким понад 3 000 років, та розповідається історія про те, як звичайне оливкове масло дарувало світло в світильниках давніх римлян, лікувало ранньосередньовічні хвороби та стало справжнім «рідким золотом» Лігурії.

Цікаві факти, які закохують в Імперію
Батьківщина творця «Вільгельма Телля»: у районі Онелья народився видатний італійський письменник Едмондо Де Амічіс, автор легендарної дитячої книги «Серце» (Cuore), якою зачитувалися покоління європейців.

Парадокс двох залізничних вокзалів: довгий час пасажири потягів, що їхали вздовж Лігурійського узбережжя, щиро дивувалися: потяг зупинявся спочатку на станції «Imperia Porto Maurizio», а вже через дві хвилини – на станції «Imperia Oneglia». Двоє колишніх ворогів не бажали ділити навіть один вокзал! Лише нещодавно в місті збудували єдину сучасну станцію.

Рай для вітрильників: У вересні в бухті Порто-Мауріціо проходить одна з найелегантніших подій Середземномор’я – Le Vele d’Epoca (Зліт старовинних вітрильників). Сотні класичних дерев’яних яхт з усього світу збираються тут, перетворюючи гавань на живу картину XIX століття.

Культурна спадщина та атмосфера
Імперія – місто для тих, хто любить цікаві історії. Завітайте до собору Сан-Мауріціо – найбільшого храму в усій Лігурії, збудованого у стилі неокласицизму, чиї білосніжні колони мають такий вигляд, ніби їх перенесли прямо з Давньої Греції.

А потім підніміться на пагорб Паразіо (Parasio) в Порто-Мауріціо, прогуляйтеся лабіринтами старовинних вуличок, де між будинками сушиться білизна, а з вікон пахне свіжим соусом песто з місцевого базиліку. На самому верху вас зустріне монастир Святої Клари з аркадою, з якої відкривається приголомшливий краєвид на безкрає синє море.

Море, яке ніби тримає на своїх хвилях діловитість п’ємонтських купців та морський дух рибалок, які злилися на суші в єдиний і неповторний унікальний ритм міста, яке й досі залишається містом ніби з двома серцями.

Авторка Надія Мигунець

#справжні_історії #імперія #італія #лігурія #подорожі #історія #подорожніісторії #оливкова_олія #truestories #imperia #italy #liguria #travel #history #italygram