Музикант на березі моря співає пісню про Марсель…Її слухають чайки, туристи й морські хвилі. Хвилі Середземного моря, які знають справжню історію-пісню цього міста-держави з пра-пра-прадавніх часів.

Хвилі чули, як до міста колись озивались давньогрецькою й називали: Μασσαλία, а далі латиною Massilia, потім провансальською Marselha, і тепер ось чують, як гарно звучить французькою його ім’я Marseille.

Воно – найстаріше серед міст Франції. Оточене Альпами на Лазурному березі. Друге за чисельністю після Парижа. Перше серед портів Франції.

Його заснували близько 600 років до нашої ери греки. Й побудували тут акрополь з храмами Артеміди та Аполлона. А саме місто почало заселятись за принципом амфітеатру, місця в якому протягом тисячоліть одні покоління покидали свої місця, а інші – йшли їм на заміну.

Наскельні малюнки в печері Коскер датуються тут 27 000 роками до нашої ери. А саме місто утворилось з історії. Палкої, романтичної, любовної історії. А як ще може бути у французів?

Мореплавець Протіс із Фокеї, побачивши місцеву принцесу, ніби вкляк, заворожений її красою. А вона (згідно з одними версіями її ім’я – Гіптіда, згідно з іншими – Нанна) не розгубилась, і протягнула греку глек чистої прохолодної води. Пив грек воду з глека, пив, і не міг напитись, так як не міг і надивитись на її чудову вроду.

Тож любов і краса – візитівки цього дивовижного міста. Його першоджерело.

Про любов тут нагадує все: від дружніх посиденьок на набережній до старовинних храмів (а хіба можна створити без любові такі шедеври?)

Массалія колись сприяла впровадженню в Галлії культури виноградної лози та оливкового дерева, грошової одиниці та писемності. Це був своєрідний центр обміну між середземноморським регіоном і кельтським світом.

Із заснуванням абатства Сен-Віктор Жаном Касьєном у 5 столітті Марсель поширив свій духовний вплив далеко за межі Провансу. Пізня античність стала новим золотим віком для міста.

Коли Марсель приєднали до Франції в 1481 році, він утвердився як одне з перших міст королівства за кількістю населення та портом, який був головним виходом для французів до Середземного моря. Свідченням впливовості його як торгового центру є те, що саме в Марселі в 1599 році було створено першу торгову палату.

Бунтівний проти королівської влади Марсель був підкорений у 1660 році військами Людовика XIV.

Король-Сонце наказав побудувати форт Сен-Жан і цитадель Сен-Ніколя по обидві сторони перевалу, гармати яких були спрямовані на місто. Ініціював він із 1666 року й велику операцію з міського планування, яка вивела Марсель з його середньовічних валів. Площа міста збільшилася втричі завдяки створенню Кур, арсеналу галер, нової ратуші, лікарні Шаріте…

Але в 1720 році половину населення Марселя безжально знищила чума.

Проте Марсель знову відіграється. Він знаходить новий економічний поштовх у відкритті океанських світів, що дозволяє його освіченим купцям взяти верх над місцевою знаттю.

Віддане революційним ідеалам місто зібрало батальйон федералів, які «піднялися» до Парижа в червні 1792 року, щоб захистити загрозу революції. Кавер-версія їхньої маршової пісні, яку спочатку написав Руже де л’Іль для Армії Рейну, стане французьким національним гімном.

Період колоніальної імперії став для Марселя новим періодом процвітання, який супроводжувався розвитком промисловості та судноплавства. Населення в цей час збільшилося в 3,5 рази, а місто переживало вражаючі зміни: відкриття вулиці Республіки та бульвару Шарля Лівона, надходження води до палацу Лоншамп, будівництво префектури, палацу Фаро, собору Майора. і Нотр-Дам-де-ла-Гард…

Далі була деколонізація. І деіндустріалізація.

На зорі третього тисячоліття Марсель знову відроджується, базуючи свій розвиток на економіці знань, наукових дослідженнях, портовій логістиці, цифрових технологіях та туристичному секторові.

Марсель продовжує жити свою історію – яскраву, глибинну й захопливу. Приправлену соленим запахом моря й ароматом лаванди з Провансу…

Авторка Тетяна Терещенко

#Марсель#Marseille#Прованс#Provence#Подорожні_історії#Справжні_історії#TrueStories